Чи Могли ми собі уявити два роки тому, що в країні, де люди вийшли на Майдан у тому числі проти корупції, Генерального прокурора будуть вибирати ламаючи через коліно колишніх соратників, роздаючи преференції союзникам олігархів і переступаючи через вимоги і очікування суспільства?
Було чотири місяці на вироблення рішення, узгодження суперечностей, призупинення консервації прокурорських органів і розробку конкурсних умов для обрання нового Генпрокурора. За цей час із системи повністю були вигнані зачатки реформаторської команди, перепризначені сотні старих кадрів, а парламенту кинули кістку у вигляді наспіх підготовлених змін, за якими стоїть лише бажання змінити критерії призначення потрібних людей.
Це не пафос. Це реальність, у яку ми прийшли. І яка позбавляє будь-яких доводів на користь оптимізму, подальшої довіри і сподівань. Цю систему треба валити радикально і боляче, по-хорошому і вмовляннями вже не вдасться - вони закусили вудила.
Ну і окремо важливо пам'ятати, що зміни в законі про прокуратуру, які, зокрема, дозволять Юрію Луценку стати главою відомства, не були б проголосовані без двадцяти друзів Олеся Довгого, чотирнадцяти однодумців Віталія Хомутинника і півтора десятка колишніх регіоналів.
