У ньому, мовляв, може бути задіяно до 800 місцевих підприємств
Фахівці підтверджують, що українська армія гостро відчуває дефіцит боєприпасів.
"В Україні був патронний завод у Луганську, і тепер він на окупованій території. Були хімічні підприємства з виробництва вибухівки в Донецьку, -- каже Сергій Згурець, керівник дослідницьких програм Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, директор інформаційно-консалтингової компанії "Defense Express". -- А танкових боєприпасів, артилерійських, боєприпасів до систем залповогу вогню в нас узагалі не виробляли".
З його слів, упродовж двох років армія воює з радянськими боєприпасамии, які залишилися в арсеналах та на базах зберігання. "Це досить велика кількість, але терміни придатності боєприпасів -- до 15 років. Тож навіть ті, які були виготовлені наприкінці радянського періоду, вже їх вичерпали. Використовувати такі боєприпаси можна, але ми вже підійшли до питання налагодження свого виробництва", -- каже Сергій Згурець.
Експерт каже, що насамперед армії потрібна вся лінійка боєприпасів. "І танкові, і артилерійські, і до установок залпового вогню, і до стрілецької зброї. Наприклад, якщо порушити тему набоїв, то потрібні потужніші патрони, які б могли пробивати сучасні російські бронежилети. Більшість з тих, що нині є, цього не можуть. Також потрібні патрони до снайперської зброї.
Тепер до снайперських гвинтівок часто використовують кулеметні патрони чи патрони для полювання. Тож виходить так, що у снайпера є гвинтівка за 50 тисяч з прицілом за таку ж суму, а заряджає він її не снайперськими набоями. Укроборонпром уже два роки говорить про налагодження виробництва власних набоїв, але досі його нема. Певну кількість закуповують за кордоном, у тому числі боєприпаси до стрілецької зброї. Основні постачальники -- країни Східної Європи, зокрема, Польща та Болгарія", -- каже Сергій Згурець.
