Сам факт запрошення до Фінляндії російського правителя викликав неоднозначну реакцію і в самому фінському суспільстві, і у сусідів Фінляндії. Але президент цієї країни Саулі Нійністьо стверджував, що з Росією необхідний діалог – з огляду на близьке сусідство і протяжність кордону. Та й досвід нападів сусідньої країни на Фінляндію її президент теж, очевидно, враховував. Після агресії проти України ніхто з сусідів Росії не може відчувати себе спокійно. Особливо країни, які не входять до НАТО і не захищені спільними зобов'язаннями альянсу.
Можна зрозуміти фінського президента, який намагається зберегти діалог із небезпечним сусідом. Але проблема в тому, що Путін сприймає будь-яке запрошення до діалогу як прояв слабкості – і починає самовпевнено ображати і принижувати тих, хто його запрошує. Висновок з цього може бути тільки один: спілкуватися з Путіним можна виключно для терапевтичного ефекту, для зниження рівня його агресивності. Але ні в якому разі не давати йому принижувати інші країни і народи.
Ще один висновок із поїздки Путіна до Фінляндії – так це те, що помиляються ті європейці, які вірять, що агресія Путіна спрямована проти України, а вони «відсидяться». Ні, агресія Путіна спрямована проти Заходу. Він готовий до протистояння із Сполученими Штатами – і краще в Європі. А Україна для Путіна – просто колишня частина його імперії, кілька областей, які потрібно приєднати, щоб поліпшити своє стратегічне становище перед майбутнім конфліктом із цивілізованими світом.
І якщо Захід здасть Путіну Україну – цього конфлікту не уникнути. Відсидітися не вдасться ані в Гельсінкі, ані в Берліні, ані в Парижі.
