Як і слід було сподіватися, скандал із забороненою в'їзду до України мера Перемишля Роберта Хоми, замість втихати, тільки набирає обертів.
Віце-міністр закордонних справ Польщі Ян Дзєдзічак під час засідання Комісії Сейму по зв'язках з поляками за кордоном пригрозив, що в разі, якщо українська сторона не скасує це рішення, то представники МЗС Польщі не будуть присутні на Польсько-українському форумі в Жешуві, який починається в завтра. Більше того, віце-міністр повідомив, що таким буде тільки початок польської реакції, яка буде мати дійсно серйозні наслідки.
Такий підхід наштовхує на думку про те, що польське МЗС справді хоче відмінити рішення СБУ, бо вдається при тому до тактики "нарощування тиску" –
Що ставить Україну перед непростим вибором.
Бо, з одного боку, рішення стосовно Хоми – точніше, не саме рішення, а механізм його "таємного" ухвалення, і справді виглядає не надто гарно. Не донісши до громадськості ні сам факт цього рішення, ні причини його прийняття, не провівши, якщо казати образно, належну піар-компанію, цілком позитивну справу висмикування пір'я з хвостів польських радикалів і любителів "орлят" СБУ перетворила на демонстрацію власної бюрократичної недалекості. Інколи важливо не тільки те, що зроблено, але і те, як це зроблено.
З іншого боку, якщо Київ зараз демонстративно відступить перед вимогами Варшави, це стане стимулом для польської сторони і надалі будь-які конфліктні ситуації вирішувати виключно за допомогою нарощування адміністративного тиску.
Як вийти з цієї ситуації з мінімальними репутаційними втратами, вочевидь, має думати вже МЗС та адміністрація президента, а не браві хлопці з СБУ, які, схоже, спочатку зробили – а потім задумались.
Але і для бравих хлопців теж, насправді, знайдеться робота. Бо знущання над меморіальним комплексом в Биківні, рівно як і знищення пам'ятника полякам, вбитим у селі Гута Пеняцька, теж мусять бути розслідувані найближчим часом.
Обидва цих акти, цілком ймовірно, були провокацією – хоча й участі екзальтованих і не надто розумних підлітків теж виключати не можна. Про засудження цих актів вандалізму очільник української дипломатії Павло Клімкін вже поговорив зі своїм польським колегою. Але розмова – це добрий і правильний, проте явно недостатній крок для демонстрації добрих намірів українців.
І Службі безпеки України варто було б прикласти певних зусиль, аби знайти винуватців обох інцидентів. Це, звичайно, складніше, ніж заборонити в'їзд меру Перемишля – але від таких дій для безпеки країни користі було б не менше. А можливо, навіть більше.
І якщо винуватцями виявляться екзальтовані підлітки – то, вочевидь, достатньо буде примусити їх відремонтувати зіпсуте й публічно покаятись, бажано – в присутності польських дипломатів. Але якщо від виконавців, хай і одягнутих в однострої націоналістів, запахне луб'янським духом – а така можливість видається більш ніж ймовірною, особливо якщо зважити на точно вирахований момент вчинення цих паскудств, то перед СБУ відкривається чудесна можливість і справді прислужитись безпеці власної країни.
Якщо ж розслідування цих злочинів нічого не дасть, можна буде, на жаль, констатувати, що охорона українських державних інтересів з боку спецслужб, продемонстрована блискучою операцією зі "знешкодження" особливо небезпечного польського мера, має все-таки доволі формальний характер.
А загалом, в стосунках українців з поляками було, є, і буде в майбутньому іще чимало прикрих інцидентів, нерідко закорінених в історичному минулому – але частіше – в цілком новочасному бажанні декотрих сусідів ці стосунки зіпсувати. Старанно нагадуючи українцям і полякам, хто, кого і скільки вбивав – попри абсолютно чемпіонські показники у цьому ганебному виді спорту з боку саме тих, хто так дбає за нашу історичну пам'ять.
Єдина надія, що потужна течія економічної ріки, яка штовхає українців до Польщі, а Польщу – до українців, рано чи пізно перемеле і "ігри патріотів" з обох сторін, і незатійливі російські диверсії. Інша річ, що як українська, так і польська влада могли би зробити все можливе, щоб пришвидшити цей процес.
