Розчарування року: як українці втрачали Надію

А вже за півроку цифри впали майже до нуля, передає Ukr.Media.

Чому українці змінили ставлення до Надії Савченко та чи дійсно її можна вважати агентом Кремля?

Образ Жанни Д'арк

Звільнення Надії Савченко зустрічали сотні камер. Це було одне з найбільших досягнень у протистоянні з Росією за два роки війни. Тепер боротьба отримала новий сенс, а російський агресор почав виглядати вже не таким незворушним ворогом.

Надія Савченко, кажучи символічно, подарувала надію громадянам на те, що її поява разом з безкомпромісністю і прямолінійністю характеру вдарить в міцно пов'язані корупційно-бізнесові відносини в політиці.

До того ж, поява Савченко виглядала, як прояв справедливості та очікування на близьке покарання тих, хто на нього заслуговував. А втома від нездійсненних обіцянок підняло попит на зміну статусу "кво".

Це зумовило появу надмірних очікувань в суспільстві, бажання швидкого прогресу по всіх напрямках – боротьбі з корупцією, звільненні непідконтрольних територій та очищенні політичного середовища. Ключем до таких перетворень стала – звільнена Надія Савченко. На неї впав тягар трирічних нереалізованих прагнень Майдану.

Її називали "політичною бомбою", як для Юлії Тимошенко так і решти депутатів та груп, суспільство з нетерпінням чекало, коли вона "підірве" заскорузлих та брехливих політиків зсередини.

Що відбулося?

Однак, цього не відбулося. Грандіозні зміни відкладались. Натомість образ Савченко почав тьмяніти вже з першими публічними виступати.

Всім стало зрозуміло, що звільнена бранка нічого не тямить у політиці та неадекватно оцінює власні сили, часто скочуючись у бурмотіння про президентські амбіції та у решту малоймовірних речей.

Тимошенко, як досвідчений політик, розглядала № 1 свого списку, як козирний туз. Вона бажала перетворити грізну Савченко на важку артилерію проти Порошенка. Адже зрозуміло, що найбільша боротьба за президентське крісло на наступних виборах проходитиме між ними.

З такою роллю Савченко не погодилася. Вірогідно через те, що він, фактично, виступав у ролі її благодійника, який дістав її з кремлівської в'язниці. Тому стосунки між Савченко та Тимошенко не склались.

Звільнена льотчиця зажадала стати одноосібним гравцем та від самого початку депутатської діяльності не узгоджувала кроків з "Батьківщиною", за що з часом була виключена.

Замість антипрезидентської позиції, яку їй готувала Тимошенко, звільнена льотчиця обрала напрямок зі звільнення заручників власними силами.

Тому вже за кілька місяців вона знову оголосила голодування. За її словами, у знак протесту проти бездіяльності влади щодо звільнення українських військових з полону.

Перші повідомлення, що Савченко їздила на окуповані території домовлятися про обмін полоненими, викликало подив та нерозуміння. Але подальші контакти з ворогом вже почали викликати лють.

Кульмінацією її діяльності, став таємний візит до Мінську на переговори з ватажками бойовиків у грудні 2016 року. Тоді йшлося, що цю зустріч, організувало російське ФСБ. Крім того, ці переговори відбулися поза Мінським процесом та пройшли без жодного мандату.

Виникло безліч питань, наприклад, звідки у неї особисті контакти з російськими спецслужбами? Як часто вони взаємодіють? І про що?

Людей обурювало, що Савченко говорить про "Л/ДНР", як про сторону конфлікту, зміщуючи акценти від Росії до так званих "не згідних з київською владою".

Виходило так, що її діяльність та наміри щодо звільнення полонених почали суперечити держаним інтересам, адже офіційна позиція України – на Донбасі російські війська та російські спецслужби, а не "озброєні шахтарі".

За півроку така позиція перетворила Надію Савченко з героїні на вигнанку.

Наслідки такої діяльності для Надії Савченко стали більш ніж приголомшливими: її виключили з української делегації ПАРЄ, зараз активно обговорюють питання щодо виключення її комітету нацбезпеки та оборони Верховної Ради.

Савченко цілеспрямовано виштовхують з усіх політичних органів, аби вона не мала доступу до державної таємниці та була максимально обмежена у політичній діяльності.

Троянський кінь

Прямі контакти Савченко з бойовиками роблять послугу здебільшого Росії, адже тепер у Кремлі обирають з ким їм вести перемовини щодо українських бранців, яких у Росії нескінчена кількість.

Заручники – це безперечне домінування над противником, що дає змогу постійно шантажувати Україну, поповнюю ряди бранців новими жертвами. Власне, саме таким чином і робить ворог.

Остання активність Савченко та речі, про які вона говорить ідеально вписуються у логіку ідей Третього Майдану – роздмухувати хаос замість сякого-такого ладу.

Очевидно, що сама вона переживає політичний шторм та не є послідовною. До прикладу, одразу після звільнення вона категорично заперечувала зміни до Конституції, але вже через 2 місяці запропонувала переписати її заново у закритому режимі. Ще й дозволити загони територіальної оборони та вільне володіння зброєю – чим не спосіб легалізації бойовиків?

Агент чи ні?

Найбільш дражливим питанням, яке обговорюють в українському політикумі: чи є Надія Савченко прямим агентом російських спецслужб, або наскільки тісно вона взаємодіє з ними?

Відомий психіатр і дисидент Семен Глузман переконаний, що українцям потрібно заспокоїтись та не лінчувати людину за іншу позицію, відмінну від більшості.

Він впевнений, що її почали сприймати в якості "агента" Росії через її інший погляд на розв'язання війни.

"Якщо хтось нам не подобається, не вийшов собою або словом, це зовсім не означає, що цей хтось є рука Москви. Рука Путіна", – каже він.

Психіатр запевнив, що Савченко на перший погляд має тверезе психічне здоров'я та дієздатність. А усі вигадки щодо вербування її під час ув'язнення є бездоказовою конспірологією.

Протилежної думки політолог Євген Магда. Він вважає, що Надію Савченко можуть використовувати в сліпу, адже в неволі є усі засоби щоби формувати людині певний настрій і точки зору через дискусії, літературу, телебачення та інші засоби . Тому не слід відкидати варіант ангажування її під час ув'язення.

У будь-якому випадку, Савченко не тільки не виконала ролі, на яку її номінували в суспільстві, а ще й вона перетворилися на провідника неприємних і хворобливих ідей "про примирення з окупантами", перетворюючи пішаків Кремля на суб'єктів у міжнародних переговорах.

Тому Надія Савченко стала однією з найбільших розчарувань року для України, повністю розгубивши усю довіру українського суспільства.