Олексій Мочанов про волонтерство в Україні. Три роки "волонтерить" неможливо і не потрібно

Волонтером я був на Євро-2012. Я вважаю, що волонтерство – це милиці, які потрібні для того, щоб людина, яка зламала ногу, змогла почати спиратися на них, встати з ліжка і почати ходити. Після цього треба відкласти милиці, взяти паличку, після цього закачати ногу і ходити як нормальний персонаж. Проблема України в тому, що комусь дуже вигідно, щоб під пахвами у цієї країни перебували милиці, тому що хто-то завідує касою, яка ці милиці оплачує і три роки "волонтерить" неможливо і не потрібно. Ті, хто знає як, повинні зайти всередину системи, а не створити паралельну, і щось робити. Ті, хто не знає, ці постійні варіанти "ми тут сидимо під "Градами", ось номер картки, допоможіть пацанам, молимося, поверніться живими", це, по-моєму, вже починає дратувати навіть тих, хто всередині цієї системи, передає Ukr.Media.

Я відчуваю себе відповідальним за те, що я там був. Я був на війні, з військовими. Хоча, кажуть: "Як ти потрапив до СОТ? Не можна потрапити в антитерористичну операцію, якщо ти не працюєш в антитерористичній якійсь структурі". Тому, це війна. Вона не оголошена. Росіяни це не називають війною, вони вважають, що звільняють Україну від якихось там західних мерзотників – геїв, "бандерівців", "піндосів". Ну, у них все там на все повішені якісь ярлики. А я вважаю, що ми переможемо. Ось все, що зараз відбувається, це таке загострення хвороби. Зазвичай загострення призводить або до одужання, або до смерті. Ось нас чекає або – або. Що нас чекає, одужання або смерть, залежить тільки від нас, від волі, від розуму, від освіти. Треба пам'ятати, що людина складається з того, що вона випила, поїла, почула і прочитала. Читати, слухати, їсти та пити не те, чим ми займаємося зараз, власне, тому так і живемо.

Олексій Мочанов