Місяці 4 шукала кандидатуру на одноразовий секс. Знайшла. Але сталося так, що затягло нас обох. Підсумок: я заміжня, він одружений. дочкам за 2 роки. Йшов тоді 2009 рік. Чоловікові сказала через місяць. Докладно писати дуже довго... загалом, ще через 3 місяці я переїхала до нього. Точніше не зовсім переїхала, а маючи роз'їзний характер роботи, вихідний час жила в нього. Все було просто чудово: ми могли сміятися разом, разом мовчати, розуміли і відчували один одного. З чоловіком спілкувалася по мірі необхідності. І ось, в один "прекрасний" день, ВІН прийшов з роботи і сказав, що треба поговорити. Без пояснення причини він вирішив, що нам "не по дорозі", Як-то одного разу, місяці за 2-2,5 до цього, у нас відбулася розмова на тему нашого майбутнього. Я тоді сказала:"Навіть якщо ми з тобою розлучимося, років через 10-15 ми знову зустрінемося! І все почнеться спочатку. І нам буде дуже шкода минулого часу!" На що він відповів:"Знаєш, у мене перед очима дуже часто картинка, як ти вагітна, з чоловіком і донькою стоїш на автовокзалі..." Ми розлучилися! Чоловік дізнавшись про це приїхав мені "співчувати". Я була йому вдячна, і відчувала себе по відношенню до нього худобою. Ми вирішили спробувати почати все спочатку. Я стала ідеальною дружиною. У нас з'явилася друга донька. Ми купили квартиру. Мій батько допоміг чоловікові з кар'єрою. Але весь цей час я любила Л... І ось, через 7 років ВІН подзвонив! Я впізнала його відразу. не дарма ж стільки років чекала. Ми проговорили близько години, перш ніж я зважилася запитати чому він мене кинув. Виявилося що йому зателефонував мій чоловік, сказав що сильно мене любить і що тільки він зробить мене щасливою. Що у нього і освіта і можливість для цього є. А Л... не зможе дати мені те, що мені потрібно. Ще одним козирем була дочка! Їй потрібен рідний батько! І Л... прийняв таке, єдино правильне на його погляд, рішення. Тепер ми спілкуємося, але я не знаю що буде далі!? До дружини він так і не повернувся. Весь цей час живе один. А я продовжую будувати з себе ідеальну дружину. Ми обидва дуже боїмося нашої зустрічі... Але вона обов'язково відбудеться! Років через п'ять...
Знаєте, рад не просила, але буду дуже вдячна за висловлену думку. З боку, все ж, видніше...
