Сповідь чоловіка: Чого ж вам, жінки, не вистачає? Я дуже сильно люблю свою дружину. Настільки, що не можу і не зможу їй зрадити. Пропозицій від інших дівчат у мене море, але я всіх відкидаю, так як мене совість мучить: як я потім дружині в очі дивитися буду?
Живемо ми разом 7 років, у неї дитина від першого шлюбу, але ми не розписані, так як боюся, що вона від мене піде, а мені не хочеться потім бігати по судах. Одним словом, не довіряю я їй.Недовіра прийшла після того, що вона часто зраджувала мені з різними партнерами, і коли я їй намагався пояснити, що я про все здогадуюсь, вона говорила, що я марю і це все брехня. Поки я не доводив їй, наводячи як незаперечний доказ її переписку в телефоні або в соцмережах.
Так, я і сам не подарунок, так я перевіряю її телефон, щоб щось знайти, але я думаю, що у мене це немає недовіри до неї. Ми часто розбігалися, але я не міг без неї і прощав, після чого ми знову продовжували жити разом. В останній паз я не витримав і сам поклав всьому кінець, через те, що я підозрював її зв'язок з її директором. Вона природно все заперечувала.
Півроку ми не бачилися і не зідзвонювалися, на той момент у мене вже була інша, але через любов до першої, я не міг будувати відносин. Мені 30 років і дуже хочу свою дитину. Через півроку вона мені написала смс, що не може без мене, що краще мене немає.
Моє серце заново запалилося вогнем любові і я погодився спробувати все повернути. Але потім я випадково натрапив на її закордонний паспорт і побачив візу про виїзд з країни в момент мого невеликого відрядження.
І як бiс поплутав, ревнощі скип'ятила кpoв, і я дізнався через знайомих з ким вона виїжджала.
Це був її директор – вони виїжджали вдвох на його авто. Я обурився, затіяв скандал і виявилося, що я знову в дурнях.
По вихідним я сиджу з дитиною, в школу відводжу і забираю, уроки роблю, їсти готую і прибираю, не п'ю і не курю, а вона так підло зробила.
Чому і навіщо вона зі мною живе, якщо не любить?
