Чому так важко визнавати свої помилки і що з цим робити

Дуже просто — біологічно люди налаштовані на зв'язок з собі подібними. Це питання безпеки. Виживання первісної людини залежало від її здатності залишатися разом з групою сильних і здорових родичів. Життєвий досвід сформулював правило: будь поруч з успішними і залишишся в безпеці. Якщо ви промахнулися, мовчіть. Якщо ви помітили, що заподіяли біль іншим, навмисно чи ні, намагайтеся не згадувати про це. Прикусіть язика, якщо не хочете, щоб вас вигнали з колективу за допущені промахи. Визнання помилок робить уразливим. Демонстрація уразливості ставить під загрозу виживання, інформує Ukr.Media.

Зараз наше завдання зовсім інше: ми повинні «перепрограмувати» психіку, щоб побачити в помилках корисний урок і перевагу, а не загрозу.

Спробуйте наступну вправу

• Згадайте всі випадки, коли друг або кохана людина зізнавалася вам в помилці.
• Запишіть поруч з кожною подією, що ви при цьому відчували, тільки будьте максимально конкретні.
• А тепер складіть список ситуацій, коли партнер неправий, але не визнавав свого промаху. Опишіть свої емоції з цього приводу.

Ви побачите цікаву закономірність: коли близька людина визнає помилку, ви готові обійняти її і відчуваєте ще більший зв'язок.

Ми помиляємося просто тому, що ми люди. Дозволяючи собі визнати замішання і ризикнувши показати оточуючим, ви відкриваєте для себе безліч дверей. Щирість допомагає побачити, що об'єднує вас з іншими людьми. Не кажучи вже про те, що хвилювання про помилки забирає дуже багато енергії, яку ви могли б використовувати більш ефективно!

Всі ми робимо помилки. Постарайтеся прийняти цю істину замість того, щоб закривати на неї очі.