Як батьки власними вчинками гублять таланти дітей

Якщо малюка не змушувати займатися чимось корисним, цілком можливо, що він цілодобово буде присвячувати свій час виключно іграм, причому зовсім не таким, що розвивають. Спочатку реалізовувати дитячий талант доведеться батькам, інформує Ukr.Media.

Тому не дивно, що мами і тата намагаються якомога більше часу та сил приділити розвитку свого малюка: всілякі школи мистецтв, спортивні секції та танцювальні гуртки. Адже всім хочеться виростити по-справжньому успішну людину. Від такого завзяття іноді можна отримати користь, а іноді — суцільну шкоду. Тоді як саме не перестаратися з пошуками таланту?

Чужі мрії

З одного боку, батьки мріють про щасливе майбутнє для сина чи доньки. З іншого — у нескінченних заняттях намагаються здійснити власні мрії. Наприклад, мама хотіла стати балериною (співачкою, акторкою, моделлю — потрібне підкреслити), але з різних причин не змогла. І тепер просуває у цій галузі доньку, не надто сильно цікавлячись її бажаннями та здібностями.

Дуже добре, якщо ви чесно відповіли самі собі на питання: чому ви хочете, щоб дитина стала найкращим хокеїстом, або потрапила у збірну країни з плавання, або перемогла на конкурсі юних музикантів?

Вже з самого народження треба вчитися відокремлювати себе від дитини і свої бажання від її потреб та можливостей. Дивіться на малюка як на окрему особистість, постарайтеся прислухатися до нього і спостерігати, чого хоче саме він, а не ви.

Звичайно, у особливо амбітних мам і тат є свої істотні плюси. Вони не шкодують ані часу, ані коштів для того, щоб дати дитині можливість займатися улюбленою справою. Готові пройти весь шлях разом. І навіть замість неї.

Такі батьки не скажуть дитині, що у неї немає даних, тому нехай пошукає собі інше заняття. Вони спробують розвинути здібності й навчать працювати над собою. Це дуже дорога якість!

Непотрібні жертви і шантаж

Але частіше за все трапляється зовсім інакше. Батьки просто ігнорують здоровий глузд. Дівчинка п'ять років займається балетом, а потім перетворюється на високу дівчину з абсолютно не балетною фігурою, такою ж самою, як і в усіх жінок у її родині. Але ж достатньо було на самому початку прислухатися до думки фахівця, щоб побачити майбутню проблему, не йти за сліпим бажанням виростити балерину.

Ще один варіант — батька відправляють на заробітки, а мама і дитина їдуть до іншого міста, де краща спортивна школа або консерваторія. Родина розпадається. А потім, якщо щось піде не за складеним планом, батьки можуть і дорікнути дитині: "Тільки спробуй кинути, ми все життя на це поклали".

Не піднімайте планку вище за голову

Пам'ятаєте, як вчать малюка повзати? Перед ним кладуть брязкальце трохи далі, ніж він може дотягнутися, змушуючи повзти. Якщо ми поставимо перед ним бар'єр, ми не навчимо бігу з перешкодами. Дитина просто не зрозуміє, що від неї хочуть.

Навчаючи дітей будь-якій діяльності, потрібно завжди залишатися у зоні найближчого розвитку, не вимагаючи відразу неможливого. Це не означає, що не потрібно ставити цілі. Навпаки, у дитини завжди повинна бути мета, до якої хочеться тягнутися. Але нехай вимоги підвищуються поступово.

Залишайте дитині дитинство

У своєму розвитку ми усі проходимо періоди, без яких наша особистість не стане повноцінною. Тому у ранньому дошкільному віці, коли провідна діяльність — гра, дитині необхідна хоча б частина занять в ігровій формі. Півгодинні проміжки часу теж вигадані не даремно — у три-чотири роки дитині ще складно утримувати увагу довше за цей час.

Часто батьки через найкращі спонукання роблять наголос на індивідуальних заняттях, щоб педагог приділив їх дитині усю свою увагу. Але згадаймо, що ще до школи дитині потрібно навчитися будувати відносини у колективі однолітків. Потрібно навчитися сваритися і миритися, знати, як постояти за себе і не образити інших. І для цього їй буде недостатньо мами з татом, няні і навіть брата.

Обмеження для користі, а не для шкоди

Батьки, які у гарному сенсі слова стурбовані навчанням дитини, ніколи не запропонують купу солодощів юній гімнастці і не поведуть скрипаля-початківця займатися скелелазінням або боксом. Водночас, коли мати наказує не виходити з кімнати, поки не вдасться зіграти твір ідеально, або уїдливо докоряє за зайвий кілограм на вагах, мотивація для дитини стає більш негативною. І навіть небезпечною, якщо дитина, схильна до перфекціонізму, сприйме такі зауваження занадто буквально.

Без психолога впоратися не вдасться

Попри усі зусилля батьків і дітей, хтось стає першим, а хтось не буде зіркою ніколи. Випадків, коли після тривалих років занять доводиться вибирати інший напрямок у житті, дуже багато. Часто саме педагог або тренер говорить з батьками про те, що дитині краще пошукати інший шлях. Тому дуже важливо, щоб ті дорослі, які весь цей час підтримували дитину на її шляху, допомогли їй відкрити нову мету. Якщо ж амбіції, які не вдалося реалізувати, стають трагедією матері або батька, у них не залишиться сил на те, щоб підтримати дитину. І у цьому випадку знадобиться робота психолога з усією родиною, щоб не перетворити крах надій на трагедію кількох життів.