5 міфів про дитячу тривожність, які треба спростувати

Дитяча тривожність може мати найрізноманітніші форми прояву і не завжди навіть у батьків є можливість помітити даний розлад. До того ж, більшість з них має не зовсім вірне уявлення про те, що ж це таке і які причини появи тривожності у дітей, інформує Ukr.Media.

Більше того, поширені міфи про тривожний стан заважають вчасно виявити його і своєчасно надати малюкові необхідну психологічну допомогу.

У дітей немає причин для тривог

Це думка майже кожного з батьків. На прийомі у психолога дорослі розповідають, наскільки багато всього купують малюкові, намагаються балувати. На їх думку, у дитини немає причин для тривоги. І вони щиро у це вірять. Насправді ж мами і тата помиляються. Не потрібно розглядати тільки зовнішні чинники. Тривожність може передаватися через генетику. Навіть без усіляких подразників у малюка виникають непотрібні переживання. Він хвилюється про можливі неприємності і біди. Дуже сильно починає працювати уява, малюючи страшні картинки. І такі хвилювання завдають сильної шкоди.

У тривожності дитини винні батьки

Сторонні люди полюбляють звинувачувати у проблемах дитини її батьків. Навіть найближчі, рідні люди можуть висловлювати подібні звинувачення. Вони вважають, що мами і тата занадто балують малюка, і він потребує покарання. Ніхто не хоче вислуховувати несправедливі і безпідставні звинувачення на свою адресу. Через постійний тиск батьки починають згасати. Але, на думку психологів, найчастіше критика оточуючих не має під собою підстав. Тривожність не піде через призначене покарання. Вона не виникла через занадто м'яке поводження з малюком. Коли сторонні бачать істерику дитини, вони не знають її причину. Дорослим важко зрозуміти, що у такі моменти відчуває малюк.

Дитяча тривожність — рідкісне явище

Іноді тривожний розлад складно помітити. Перед іншими людьми дитина може бути звичайною слухняною і доброзичливою людиною. Найчастіше такі малюки не потрапляють у колотнечі, не хуліганять. Тому оточуючі не помічають проблеми у такої дитини. Про переживання не знають навіть вчителі або близькі друзі. Тому люди вважають, що тривожність — рідкісне явище.

З віком тривога мине самостійно

Часто батьки отримують багато порад з приводу боротьби з тривогою. Найчастіше їм пропонують просто почекати. Кажуть, що з віком проблема у дитини зникне. Навіть педіатри солідарні з подібною думкою. Звичайно, малюк стане старшим. Але тривожність залишиться на колишньому місці. Можливо, вона видозміниться, але не розчиниться. Краще зовсім не слухайте сторонні поради. Йдеться про вашу дитину, її здоров'я і благополуччя. Прислухайтеся до думок тільки кваліфікованих фахівців. Відвідайте психолога або прочитайте відповідну літературу. Після знайомства з цим негативним почуттям ви зможете відверто поговорити з дитиною про її проблеми. У вас вийде разом подолати тривожність. Тільки починати протистояння необхідно у ранньому віці.

До тривоги схильні тільки слабкі діти

Така думка притаманна здебільшого батькам. Вони хочуть бачити своїх дітей сильними і сміливими. Тому тривожних дітей вони вважають слабкими. У першу чергу, батькам варто зрозуміти, що проблема не залежить від характеру. Насправді такі діти є цілком сміливими. Адже їм доводиться щодня боротися зі своїми страхами. Все, що потрібно таким малюкам — це ваша підтримка і розуміння, а не осуд.