Чи потрібно боротися з "нервовими звичками"

"Нервові" звички у тій чи іншій мірі притаманні практично усім. Хтось хрустить пальцями, інші клацають ручками, треті гризуть нігті, четверті слизову сторону щоки. Є люди, які полюбляють усе колупати або чіпати, гризти олівці, клацати бульбашки на поліетиленовій плівці, накручувати волосся на палець, терти очі, плести косички на усьому, що потрапляє під руку, і багато-багато іншого. Об'єднує усі ці дії те, що робляться вони машинально — найчастіше людина не звітує перед собою у тому, що вона у цей момент робить. Давайте разом розберемося у питанні, інформує Ukr.Media.

Психологи говорять про те, що емоції людини тісно пов'язані з фізіологією. Більше того, будь-які дії, які здійснює людина, вона робить не просто так, а з якоїсь причини. Причина є і у тих дій, які виробляються механічно — найчастіше це стрес і інші нервові стани, пов'язані з негативними емоціями. У мозку людини є система, яка відповідає за цей процес — йдеться про екстрапірамідну систему мозку, що формує механізми подібних явищ — нав'язливих дій. Фахівці ще називають їх компульсивними.

Зародження нав'язливих дій відбувається у базальному відділі головного мозку. Саме там формується патерн — повторювана модель поведінки у стресовій ситуації, яка дає людині спокій і полегшення у непрості моменти. Для багатьох їх "нервова" звичка пов'язана з приємними відчуттями і навіть отриманням певного задоволення від процесу — достатньо згадати, з яким приємним звуком лопаються бульбашки на поліетиленовій плівці. Таким чином мозок формує своєрідний ритуал, який допомагає нам пережити стресову ситуацію або впоратися з хвилюванням.

При цьому полегшення і задоволення, яке ми отримуємо, відволікшись на свою "нервову" звичку, є ілюзорними. Адже те, що викликало у нас стрес (неприємна розмова з керівництвом, претензії партнера, сварка з батьками тощо), залишається з нами — завдяки тому, що ми накрутимо волосся на палець або заплетемо косичку на пледі, проблема не вирішиться, а часом може і посилитися, якщо ви надаєте перевагу тому, щоб "ховатися" від розмови за улюбленими звичками.

Тому, якщо нав'язливі дії забирають у вас забагато часу (від години на день і більше), впливають на ваші відносини з партнером, заважають вам виконувати свої робочі обов'язки або якісь інші функції, краще цю проблему не запускати. Інакше "нервова" звичка цілком може перерости в обсесивно-компульсивний розлад.

Причина нав'язливих станів ховається у пережитому колись у дитячому віці стресі, який певним чином вплинув на вашу психіку і сформував якийсь захисний механізм, тому лікувати потрібно не саму звичку, а виявляти, що стало приводом для її формування. І робити це необхідно на сеансі у психотерапевта, який допоможе вам знайти витоки і дасть необхідні рекомендації щодо вирішення проблеми.

Якщо ж "нервові" звички виникають у вашому житті час від часу і не приносять вам додаткових турбот, то боротися з ними необов'язково. Іноді для того, щоб позбутися від нав'язливої звички, достатньо просто усвідомити, що ви регулярно вдаєтеся до одних і тих самих дій, у яких, погодьтеся, насправді немає нічого гарного. За винятком, звичайно, звуку бульбашок, які лопаються!