Як не варто просити вибачення за свою помилку

Ви щиро просите вибачення за свою помилку, але ваш співрозмовник не збирається вас вибачати? Можливо, ви щось робите не так, інформує Ukr.Media.

Засмутити відносини дуже легко, а ось склеїти їх важко. І нехай ви дійсно каєтеся в скоєному, і нехай ви усвідомили свою помилку і дали собі слово ніколи її не повторювати, ваші зусилля по примиренню можуть не мати ніякого ефекту. Знаючі люди кажуть, що вибачатися — це ціла наука.

Чотири погані способи вибачитися.

"Мені шкода. Я сказала: мені дуже шкода"

Ви, в принципі, не впевнені у тому, що зробили щось негарне. Подумаєш: сказали нетактовність, забули про день народження подруги або переплутали звітність. Це такі дрібниці! Але ви, як людина вихована, знаєте, що зобов'язані вимовити якісь ритуальні фрази для того, щоб забути про цю ситуацію, для того, щоб вона перестала викликати дискомфорт. Ваші слова не наповнені ніяким змістом, це — порожнє вибачення, яке нічого не варте. Невже ви вважаєте, що ваш співрозмовник цього не розуміє і не бачить? Після такого формального вибачення йому стає подвійно прикро: він — то про вас був кращої думки!

"Це жахливо, мені так соромно, я просто згораю від сорому, мені погано. Що я можу зробити? Ти тільки скажи, що, і мені відразу стане легше!"

Можливо, ви відчуваєте цілий спектр емоцій: жаль, злість на себе, розчарування і каяття. Для того, щоб якось поправити ситуацію, ви і просите вибачення, щоб себе реабілітувати у власних очах. Вас нічого не насторожує в останній фразі? Виходить, що ви настільки зосереджені на власних емоціях і переживаннях, що ігноруєте почуття співрозмовника. Тому ваші слова спрямовані не стільки зовні, скільки всередину. Це самопогруження виглядає з боку зовсім не так, як вам здається: ваш візаві відчуває себе просто статистом, меблями, на тлі яких у вашій глибокій і складній душі відбуваються якісь процеси.

"Шкода, що так вийшло"

Типова фраза-вибачення, яку можна почути досить часто. Так, вам дійсно шкода, що молоко збігло, тролейбус простояв у пробці, в магазині не було розпродажу. Таке відчуття, ніби ви зовсім не брали участь в заподіянні шкоди, моральної чи фінансової, тій людині, перед якою ви вибачаєтеся. Ви не винні в тому, що не приготували обід, запізнилися на роботу, не купили подарунок мамі. А ви хоч колись відчуваєте себе відповідальними за те, що діється у вашому житті? Звалюючи провину на якісь зовнішні обставини, ви тим самим показуєте своєму візаві, що наступного разу знову зробите капость просто тому, що не винесли з неприємної ситуації ніяких висновків.

"Я не винна!"

Чимось такий тип вибачення схожий на попередній, але має один нюанс: образивши людину, ви намагаєтеся виставити жертвою себе! Це така прихована маніпуляція: я тебе підставила, але ти пошкодуй мене за це! Людина з позицією жертви схильна у всякій людині (навіть в тій, якій по-крупному насолив) шукати утішителя і спасителя. Ви чекаєте, що вам у відповідь скажуть: "Ой, ти бідна і нещасна, не переживай ти так!"? Швидше за все, ваш співрозмовник просто розлютиться.