На жаль, людство ще не розробило універсального рецепта, який би дозволяв людині здобути мудрість і стати повноцінним наставником для інших людей.
Хто такий мудрець
У суспільстві є чіткий поділ понять «розум» і «мудрість». Як правило, під першим поняттям людство має на увазі ерудицію особистості, певний набір енциклопедичних знань, які дозволяють людині виділитися в натовпі.
Мудрість же не передбачає лише наявність колосальних знань у багатьох галузях науки.
Для того, щоб стати мудрим, необхідно вміти також критично оцінювати події, вміти застосовувати свої знання на практиці, допомагати людям дорости до свого рівня, але при цьому уникнути непривабливої моралі, повчань, тобто подати свої знання в м'якій, але водночас доступній формі. У цьому випадку можна говорити про те, що людина володіє певною мудрістю.
Історії про мудреців людство зберігає у своїй пам'яті. Деякі імена ми знаємо ще з Біблії, наприклад про діяння царя Соломона. Ця людина відрізнялася неймовірно допитливим розумом і кмітливістю. Він міг швидко вирішувати навіть найскладніші завдання і вирішувати, по справедливості, навіть найзаплутаніші конфлікти.
Східна культура також зберегла імена та історії про своїх мудреців — Конфуцій, Лао-цзи. Роботи цих відомих особистостей і їхнє розуміння світу досі мають популярність і не поступаються актуальністю.
Стань мудрецем
Що ж потрібно для того, щоб стати мудрецем? Для початку потрібно обзавестися допитливістю та спостережливістю. Ці дві якості виділяють сильну особистість, адже вони не просто словник, який видає відповіді. Мудрець здатний розмірковувати, адаптувати свої знання відповідно до кожної ситуації.
Він не зраджує своїм принципам, але й не намагається підігнати всіх під одну мірку — усвідомлення того, що всі люди різні і що для однієї людини добре, для іншої неприйнятно дозволяє уникнути багатьох помилок.
У суспільстві прийнято мудрими називати людей у віці. Вважається, що життєвий досвід дозволяє літнім людям звертати увагу на такі моменти в житті і такі підводні камені, про які молодь ще навіть і не здогадувалася.
Однак, чи кожну літню людину можна назвати мудрою? Це питання неймовірно суперечливе.
Буває так, що людина сама по собі не надто розумна, вона не здатна адаптуватися до часових змін і в старості лише нарікає на те, що в минулі часи було набагато краще. Їй складно прийняти прогрес суспільства і використовувати нові відкриття та ґаджети. "Робити по-старому — це правильно", — часто можна почути від неї. Про таких особистостей є вдалий вираз:
Чим старіша людина, тим більше пристрасть до міркувань. Ілюзія мудрості.
В старості кожна людина відчуває потребу поділитися з молоддю своїми знаннями, спогадами та досвідом, але, на жаль, не всі вони корисні для суспільства. Іноді це лише порожні розмови, що не приносять користі.
Чому виникає ця ілюзія?
Коріння цього явища лежать глибоко в психології. По-перше, з віком людина накопичує величезний архів спогадів та пережитих ситуацій. Мозок починає шукати закономірності й часто знаходить їх там, де їх немає, помилково приймаючи власний обмежений досвід за універсальний закон життя. По-друге, це психологічний захист. Визнати, що світ змінився настільки, що твої знання застаріли, означає визнати власну вразливість і втрату актуальності. Набагато простіше оголосити сучасний світ «неправильним», а себе — носієм істинних цінностей. Нарешті, це прагнення до значущості. Бажання бути почутим і шанованим змушує ділитися досвідом, навіть коли про це не просять, перетворюючи розмову на лекцію.
Як відрізнити справжню мудрість від її імітації?
Є кілька маркерів, на які варто звернути увагу.
Мудрість ставить питання, ілюзія дає готові відповіді. Мудра людина допоможе вам знайти власне рішення, ставлячи правильні запитання. Людина в ілюзії мудрості наполягатиме на своєму єдино правильному рецепті.
Мудрість визнає зміни, ілюзія їх заперечує. Справжній мудрець розуміє, що принципи життя вічні, але їх прояви змінюються з часом. Він скаже: «Раніше ми робили так, але зараз є нові можливості, давай подумаємо разом». Ілюзія ж категорично стверджує: «Тільки так правильно, бо ми завжди так робили».
Мудрість спокійна і скромна, ілюзія — категорична і гучна. Мудрість не потребує доказів своєї правоти. Вона проявляється у вчинках і тихому слові. Ілюзія ж прагне самоствердитися через повчання, критику та нав'язування своєї думки.
Пастка, якої можна уникнути
Найголовніше, що варто усвідомити — старість не гарантує мудрості автоматично. Це пастка, в яку ризикує потрапити кожен із нас. Щоб з роками прийти до справжньої мудрості, а не до її ілюзії, важливо протягом усього життя культивувати в собі певні риси. Не припиняти вчитися, цікавитися новим, навіть якщо воно здається дивним. Спілкуватися з людьми різного віку, особливо з молодшими, не щоб повчати, а щоб розуміти їхній світ. І найважливіше — розвивати смирення: усвідомлення того, що твій досвід, яким би багатим він не був, — це лише одна крихітна частинка безмежного океану людського пізнання. Мудрість — це не кінцева станція, а безперервна подорож.
