Усі ми переживаємо його по-різному, залежно від ситуації, ступеня прив'язаності та інших чинників. Зовсім неважливо, дівчина покинула хлопця чи хлопець дівчину, — сумувати за колишніми може і покинутий, і той, хто покинув. Але як зрозуміти, чи сумує колишній?
Якщо ви спілкуєтеся, з'ясувати це просто. Людина шукатиме зустрічей, нав'язуватиметься, запрошуватиме кудись, часто писатиме і з приводом, і без нього. Часто в такій ситуації люди прямо говорять про свої почуття або щонайменше натякають на цю тему. А ось якщо зв'язок уже розірвано, то все перевертається догори дном.
Колишній розуміє, що спілкування ні до чого не приведе, хіба що до емоційного дискомфорту та чергової відмови. Бути близько й відчувати холод від екссупутниці доволі неприємно, проте прив'язаність зберігається, і людина потрапляє в незручне становище. Ознаки цього можна відстежити лише за непрямими проявами його стану.
Симптоматичні прояви того, що колишній сумує
Перше, що потрібно розуміти, — колишній у ситуації розірваного зв'язку не виявлятиме свої почуття й бажання відкрито. Радше навпаки, він почне маскувати свої емоції та дистанціюватися від вас. Можливо, це звучить нелогічно, але на практиці саме так і відбувається. Пояснюється це досить просто — йому не хочеться наражатися на відмови, вербальні й невербальні.
Повідомив, що сумуєш, а у відповідь отримав байдужість, насмішки чи грубу відповідь. Навіщо це потрібно? Продемонстрував свої бажання й наразився на байдужість або, ще гірше, колишня насолоджується його стражданнями, тішачи таким чином своє самолюбство. А він почувається використаним і неповноцінним. Ніхто не хоче потрапляти в подібні неприємності. І поведінка природно коригується.
Не забирає свої речі й відкладає зустрічі під незначними приводами. Колишні, що опинилися в стані туги, розуміють, що просто зараз узагалі нічого змінити не можна. Емоційний зв'язок зберігається, але на зближення немає жодного шансу, або ризик бути відштовхнутим занадто великий.
Забуті речі або відкладені зустрічі з якогось незначного приводу дозволяють перечекати бурю і зберегти можливість для «побачення». Можливо, трохи згодом у неї в голові щось зміниться, негатив мине, налинуть спогади, і вона передумає. Захоче повернути стосунки або щонайменше не буде так категорично відмовляти. На цей випадок і залишаються якісь речі чи приводи. Це як козир у рукаві.
«Якщо буде нестерпно або відчую відлигу в її серці, скористаюся приводом, щоб побачитися. Принаймні не наражуся на претензії, адже я не до тебе прийшов, просто потрібно забрати куртку/книгу/футболку...»
Уникає близького спілкування. Парадоксально, але коли люди дуже сумують за колишніми, вони намагаються зводити стіни й віддалятися за безглуздого зближення. Під словом «безглузде» ми розуміємо зустрічі, які точно ні до чого не ведуть. Вони є травматичними для людини в стані прив'язаності.
Випадково зіткнулися на вулиці, і замість бесіди він посилається на важливі справи або обмежений час. Запитав, як поживаєш, чи все гаразд, поставив щонайбільше три-чотири загальні запитання, начебто з ввічливості, і поспішив віддалитися.
Або відмовляється від дружнього спілкування. Небезпека в тому, що це можна легко сплутати з байдужістю. Простий приклад: якщо ви скажете, що у вас з'явився хлопець або зав'язуються стосунки, але ви хочете запросити колишнього прогулятися, просто так, поговорити, то він точно відмовиться. Але це може бути ознакою як байдужості (йому просто абсолютно нецікаво це все), так і проявом його сильної залежності (не бажає травмувати себе, адже бачить око, та зуб не йме).
Контакти без зближення. Туга за колишніми пов'язана не тільки персонально з ними, тобто не тільки з тілом, а й із контекстом. Місця, запахи, події. Оскільки людина прекрасно розуміє, що нормалізація стосунків неможлива і перебувати поруч із вами їй важко емоційно, то свої потреби в скороченні дистанції вона задовольнятиме іншими способами.
Проходитиме повз ваш будинок, шукатиме можливість поспостерігати збоку, так, щоб ви його не бачили, а він вас бачив. Гарантовано моніторитиме соцмережі. Не дочекаєтеся ні лайків, ні коментарів — людина все робитиме приховано. Якщо є спільні знайомі, то спробує через них дізнаватися про вас. Але, знову-таки, таємно. Послухає новини й обов'язково заявить, що йому все одно. Нічого не питатиме. Що розповіли, те й розповіли.
Маніпуляції та провокації. Узагалі, як правило, колишні, що сумують, не вдаються до насильства. Ті, хто готовий до аб'юзу, діють зовсім інакше: вони від самого початку не відпускають жертву, переслідують її, використовують сталкінг, залякування, тиск на жалість і таке інше.
А ось ті, хто сумує, але не готовий до знущань, навпаки, намагаються зачаїтися. Споживають інформацію крихтами, таємно стежать, хочуть бути поблизу, але залишатися геть непоміченими. Вони не становлять абсолютно жодної загрози, ніяк не використовують отримані під час «розвідки» дані.
Це теж нагадує травму втрати. Ми хочемо хоч щось знати про покійного, бажаємо йому добра, але шкодуємо про розставання, іноді відчуваємо гнів, але не вдаємося до жодних активних дій, тому що знаємо — вони безглузді. Той, хто сумує, переживає схожі почуття: віру у відновлення стосунків він уже втратив, але емоційно все ще бажає зближення. І тому кружляє на відстані, втішаючись дрібними непрямими контактами.
Максимум, що спадає на думку, — це гетсбінг. Демонстрація свого життя різними способами, частіше в соціальних мережах. Мета проста — провокація. Щоб колишня помітила, згадала й сама вийшла на зв'язок. В ідеалі — щоб вона написала й повідомила про свої почуття, бажання зустрітися, поговорити, обговорити можливість камбеку. Ну, а якщо цього не станеться, то принаймні не наразишся на звинувачення. «Я ж тебе не переслідую, ніяк не набридаю, фото і відео викладаю не для тебе».
Демонстративне зникнення. Подекуди доводиться вдаватися до радикальних кроків. Це можна назвати методом «пан або пропав». Колишній видаляється із соцмереж, змінює номер, зникає з поля зору. Може зникнути й через когось донести інформацію про свої проблеми. Викласти допис із сумною цитатою і не заходити в акаунт кілька днів.
По-перше, це спроба промацати дистанцію. Хочеться зрозуміти, наскільки ви далекі й чи не байдужий він. Якщо не все втрачено, то колишня знайде спосіб зв'язатися, з'ясує, що сталося, запропонує допомогу. По-друге, дається взнаки дефіцит уваги від значущої людини. Ви розійшлися, припинився тісний зв'язок, і вас йому не вистачає. Щоб якось спровокувати турботу й присутність, можна спробувати зобразити свою слабкість.
Згадайте, як це відбувалося в дитинстві. Ти захворів, у тебе температура й зовсім немає сил. Батьки починали метушитися навколо тебе, купувати ліки, жаліти, обіймати, співчувати. Опинившись у слабкій позиції, доводиться вдаватися до певних дій для отримання потрібних емоцій, і будь-яка форма «хвороби» виступає в ролі тригера.
Замість підсумку
Дуже часто доводиться чути думку, що колишній ніяк про себе не нагадує, а іноді й узагалі демонстративно уникає зустрічей — отже, не сумує і не хоче повертати екссупутницю. На практиці це далеко не завжди так. Ключове значення має ситуація. Важливо, чи він уже отримував відмову. Якщо ви відмовили йому раз, удруге, втретє, то далі може нічого й не відбуватися. Точніше, колишній багато чого робитиме, але ви про це ніколи не дізнаєтеся, тому що всі дії приховані, а насильство відсутнє.
Багато хто боїться, що обоє сумуватимуть, але ніхто не наважиться зробити перший крок. Насправді в реальному житті таке трапляється надзвичайно рідко. Набагато частіше буває інакше: один зробив кілька кроків назустріч, усвідомив марність своїх вчинків і затих, а другий чекає продовження активності. Ніхто не зобов'язаний вічно випрошувати шанс. Він запропонує, попросить, спробує і зникне. Сумуватиме, згадуватиме й думатиме, але ви про це ніколи не дізнаєтеся.
