Вчені назвали справжню причину самотності

З кожним роком людей, які не перебувають у стосунках, стає все більше. Ми звикли думати, що це свідомий вибір сучасної людини: зосередитись на кар'єрі, пожити для себе, відпочити після минулих розривів. Але що, як насправді за цим стоїть щось глибше? Вчені з Австралії та Канади провели масштабне дослідження і дійшли висновку: у більшості випадків корінь самотності — це не вибір, а страх.

Висновки про свою роботу вони представили в Journal of Personality.

Ваша "прошивка" для стосунків

Уявіть, що в кожного з нас з дитинства формується своєрідна "операційна система" для побудови стосунків. Психологи називають це типом прихильності. Ця "прошивка" визначає, наскільки нам комфортно зближуватися з людьми і як ми реагуємо на потенційну загрозу розриву. Існує кілька основних типів:

1. Надійний тип ("Здорова прошивка"). Такі люди — щасливчики. Вони вміють бути близькими, не втрачаючи себе. Вони довіряють партнеру, але не розчиняються в ньому. Для них близькість — це радість, а не загроза. В суспільстві таких людей більшість, але, як виявилось, серед самотніх — вони у меншості.

2. Тривожний тип ("Мене покинуть"). Ці люди відчайдушно прагнуть близькості, але водночас панічно бояться її втратити. Їхній внутрішній голос постійно шепоче: "А раптом я йому/їй набридну? А що, як він/вона знайде когось кращого?". Цей страх відмови змушує їх бути надто нав'язливими або постійно вимагати підтвердження почуттів, що, на жаль, часто і відштовхує партнера.

3. Уникаючий тип ("Незалежність понад усе"). Ці люди збудували навколо себе фортецю. Для них найвища цінність — свобода та самостійність. Будь-яка спроба зблизитись сприймається як загроза їхньому особистому простору. Вони бояться не того, що їх покинуть, а того, що їх "поглинуть" стосунки, і вони втратять себе. Тому вони тримають усіх на безпечній відстані.

Що показало дослідження?

Вчені проаналізували сотні самотніх людей і цифри вразили: лише 22% з них мали здорову, "надійну прошивку". Для них самотність — це тимчасовий етап, а не життєва драма.

А от решта 78% мали справу з внутрішніми страхами:

• Більшість з них належала до тривожного типу. Це люди, які найбільше страждають від самотності та мають найнижчу самооцінку.
• Значна частина — до уникаючого типу. Ці люди найменше переймалися відсутністю стосунків, але дослідження показало, що вони загалом мали менше друзів і були менш задоволені життям, ніж люди з надійним типом.
• Решта мали змішаний тип, коли людина одночасно і хоче близькості, і страшенно її боїться — справжнє емоційне перетягування канату.

То що ж це означає для нас?

Висновок психологів простий: коли ми чи наші друзі кажемо "мені й самому/самій добре", це може бути не завжди правдою. Часто за цією фразою ховається захисний механізм, який оберігає нас від болючих страхів — страху бути покинутим або страху втратити свою дорогоцінну свободу.

Звісно, є люди, які щиро насолоджуються самотністю і почуваються щасливими. Але дослідження показує, що для переважної більшості самотність — це не свідомий вибір сильної особистості, а радше наслідок старих емоційних ран, які заважають нам відчинити двері до справжньої близькості.