Щоб ділитися, потрібно мати — моя улюблена фраза і життєвий девіз. Природно, до цього я прийшла не одразу, а тільки коли неодноразово побувала в станах повнісінької безресурсності та смертельної нудьги.
Я з тих людей, які люблять допомагати, рятувати, ділитися і віддавати.
У юності та молодості це робити дуже легко і просто, бо ресурси та енергія відновлюються мовби клацнувши пальцями. Там менше турбот і клопотів, рефлексії, кривд і зради. Ти просто живеш у такому світі і думаєш, що життя прекрасне, а навколо лише добрі й чудові люди.
Але минають роки. Починається боротьба за місце на роботі, за своє місце в житті, становлення себе як особистості, побудова стосунків (не завжди одразу щасливих і прекрасних), взаємодія з людьми, втрата друзів і всякі такі життєві штуки.
Якийсь час ти за звичкою юності дієш за старою схемою — віддаєш себе, ділишся, намагаєшся все налагодити, владнати все мирно, допомогти і підтримати.
І одного разу настає момент, коли ти сидиш на стільці і дивишся на стіну перед собою. Ти так втомилася, що у тебе немає навіть сил кліпати очима і ворушити рукою. Просто дивишся в одну точку і мовчиш.
Куди ж поділася та дівчинка, яка для всіх найенергійніша, бадьора і весела? Хто вкрав її? Що це за оболонка без руху перед нами?
А це ти, яку покинули ресурси та енергія. Тебе випили до дна, як чай із самовара. Відкручували кран, підливали собі в чашечки, потім знову відкручували кран, знову підливали. І ніхто не доливав нової води. Тому що здавалося, що самовар цей бездонний, як океан.
Нікому не спадало на думку, звідки в цьому самоварі береться вода. Ніхто не замислювався, а як він зігріває воду.
Саме в такі моменти життя дає тобі найважливіший і найголовніший урок — бережи свій Всесвіт.
Коли твої ресурси вичерпані дощенту, ти що робиш? Правильно! Лізеш у запаси. Добуваєш з надр останні сили і почуття. Але й їм настає кінець. Настає час закрити краник від усіх. І почати поступово повертати собі себе. Поповнювати ресурси, добувати енергію, відновлювати сили.
Спочатку потрібно гарненько виспатися. Присвятити собі кілька днів. Відлежатися у ванній з пінкою і сіллю. Нагодувати себе улюбленими смаколиками. Подивитися гарний фільм або почитати давно відкладену книгу.
Не забувай про прогулянки на природі. Насолодись цією тишею навколо себе і своєю компанією. Побалуй себе новим вбранням або навіть походом на масаж, онови колір волосся чи стрижку. Зроби нескладну гімнастику або просто потанцюй.
У ці дні не реагуй ні на кого. Немає ніяких термінових дзвінків і великих справ, які без тебе ніяк не вирішаться. Просто люди звикли пити твій чай.
Як тільки ти знову відчуєш, що хочеш бігати, стрибати, рятувати, допомагати, підтримувати, вислуховувати, ділитися або вирішувати справи — пам'ятай про свій самовар. І ще пам'ятай про цей важкий стан, в якому ти ледве відчувала життя.
І більше ніколи і нікому не дозволяй марнувати твій Всесвіт, випивати тебе до дна, марнотратно ставитися до твоїх джерел тепла, любові, енергії та турботи.
Коли я укотре звалилася без сил, а потім воскресла духом, я назавжди запам'ятала цей стан і взяла за правило життя за принципом щасливого самовара.
І якщо я відчуваю, що сьогодні і зараз у мене немає ніяких сил і бажання "приймати гостей", щоб щось вирішувати, ділитися чимось, рятувати або віддавати себе — я просто закриваю двері і краник. Мене немає. Я в хатці.
Це чудово працює.
На початку, звичайно, дорогоцінні любителі випити чашку будуть відчувати, що кран таки перекрили, чай не тече, як раніше, як з рогу достатку. Почнуться претензії, докори, що ти егоїстка, зла і шкідлива, стала якась не така.
Таке треба просто пережити. Це нормально для такої ситуації. Адже людям доведеться перебудовуватися. Їм доведеться вчитися брати відповідальність за себе, самим щось робити і якось викручуватися. А кому хочеться злазити з коня і йти пішки?
Зрозумій, ти в себе одна. Ніхто не допоможе тобі, крім самої себе. Так працює наш внутрішній Всесвіт — він взаємодіє з великим Всесвітом через тебе. І якщо ти витратиш всі запаси ресурсів, то ніхто не зможе їх тобі поповнити. Все доведеться робити самій.
Тобі потрібні такі жертви, якщо можна спочатку налагодити своє життя так, щоб ніколи не впадати в такі жалюгідні стани безсилля? Ти ж господиня. Тож бережи свій дорогоцінний "самовар енергії" з усією відповідальністю і любов'ю.
Твоє тіло, здоров'я, психічний стан, сили, енергія і ресурси — це твій храм і особистий простір, а не громадська чайна.
