Коли пара розходиться, багато хто продовжує зберігати почуття до колишніх партнерів. Якщо розрив ініціював партнер, а стосунки тривали багато років, повністю "забути" людину, яка ще донедавна була близькою, може бути непросто.
Існує думка, що й після розставання прив'язаність до експартнерів певною мірою зберігається. Проте, згідно з іншим поглядом, з часом цей емоційний зв'язок слабшає та зникає. З'ясувати, що відбувається насправді та скільки часу може знадобитися на повний емоційний розрив із колишніми коханими, взялися психологи з Іллінойського університету в Урбані-Шампейні (США).
Статтю про дослідження опублікував журнал Social Psychological and Personality Science.
Вчені проаналізували результати опитування 320 осіб, які пережили розставання після тривалих стосунків. Середній вік респондентів — трохи більше 30 років, а 57% з них — жінки. Від моменту розриву в учасників у середньому минуло близько п'яти років, а тривалість стосунків, що завершилися, перевищувала 4,6 року.
Добровольцям запропонували заповнити анкети з питаннями про їхні почуття та прив'язаність до колишніх партнерів. Наприклад, учасників запитували, чи хочуть вони проводити час з екскоханими і чи відчувають поруч з ними безпеку. Для порівняння, аналогічні питання ставили щодо сторонніх людей та інших близьких — наприклад, друзів чи батьків.
Крім того, дослідники з'ясували, хто в парі був ініціатором розриву та чи починали учасники нові стосунки після завершення попередніх.
Зрештою психологи встановили, що з часом прив'язаність до колишніх справді слабшала настільки, що їх сприймали просто як давніх знайомих, які не викликали особливих емоцій. Половину шляху до стадії повної байдужості респонденти в середньому долали трохи більше ніж за чотири роки. Враховуючи це, на остаточний емоційний розрив теоретично може знадобитися близько восьми років.
Проте результати учасників мали багато індивідуальних відмінностей, і дехто навіть через роки не міг сприймати екскоханих як сторонніх. Тобто в окремих людей почуття до колишніх можуть ніколи не зникнути повністю.
Дослідження також виявило, що люди з тривожним типом прив'язаності були схильні довше зберігати емоційний зв'язок з експартнером. Аналогічна тенденція простежувалася у тих, хто продовжував спілкуватися з колишніми. Спільні діти посилювали зв'язок одразу після розставання, але потім він слабшав швидше, ніж у бездітних учасників. Такі чинники, як стать і наявність нових стосунків, майже не вплинули на швидкість зникнення прив'язаності.
Однак, до висновків науковців варто ставитися обережно, враховуючи обмеження дослідження: його провели у формі опитування, а не експерименту, участь у ньому була добровільною, а дані самозвітів могли бути суб'єктивними.
