Жалість до себе періодично виникає в кожного, і це нормально. Проте існують два види жалості — мотиваційна та патологічна. Як зрозуміло з назви, мотиваційна дає певний поштовх у житті, тоді як патологічна його руйнує.
Крім того, патологічна жалість призводить до деградації особистості, впливає на вегетативну нервову систему та погіршує не лише здоров'я, а й якість життя. Дуже важливо вчасно розпізнати патологічну жалість до себе й позбутися її, щоб відкрити для себе нові можливості та зробити життя яскравим, насиченим подіями й позитивними емоціями.
Визнання наявності жалості до себе
Перший крок до позбавлення від патологічної жалості — це її визнання. У психології вирішення будь-якої проблеми починається з її усвідомлення. Це перший, найголовніший і найефективніший крок на шляху до подолання проблеми будь-якої складності та саморозвитку. Навіть у найважчі часи страждання не приносять користі, особливо якщо вони затягуються. Важливо зрозуміти, що жалість отруює життя, і потрібно, насамперед, визнати в собі цю негативну рису та прийняти рішення боротися з нею, як би складно це не здавалося. Після визнання проблеми слід проаналізувати, у яких ситуаціях жалість до себе проявляється найсильніше, щоб зрозуміти її причину.
Заміщення
Проаналізувавши ситуації, у яких посилюється почуття патологічної жалості до себе, треба перейти до другого етапу — заміщення. Перш за все, це заміщення негативних емоцій позитивними думками. На початкових етапах це завдання може здатися складним і навіть нездійсненним. Навчитися мислити позитивно важко, коли спочатку існують негативні установки, тому варто знайти для себе приємну справу в найважчі моменти. Це може бути прослуховування улюбленої музики, прогулянки на свіжому повітрі, спілкування з приємною людиною. Дуже важливо припинити спілкування з однодумцями щодо жалості до себе. Треба вчитися уникати людей, які постійно скаржаться на життя — таке спілкування лише підживлює негативними емоціями і посилює почуття патологічної жалості.
Фокусування на меті
Щоб витіснити негативні емоції й перестати жаліти себе, потрібно максимально зайняти свій час діями. А що, якщо кинути собі виклик і спробувати стати кращою версією себе? Почати можна з невеликих змін, наприклад, з вивчення нової мови, занять спортом або ведення особистого блогу. Підходить абсолютно будь-яка справа, на яку будуть спрямовані внутрішні ресурси й енергія. Концентруючись на чомусь конкретному й намагаючись досягти поставлених цілей, просто не залишається часу на жалість до себе.
Відпустити образи й розчарування
Багато хто, жаліючи себе, прокручує в думках старі образи, розчарування в людях і в собі, лише підживлюючи негативні емоції. Потрібно спробувати відпустити всі образи — висловлені й невисловлені, реальні й уявні, адже саме вони контролюють життя людини, запускаючи патологічну жалість. Не варто зосереджуватися й нескінченно міркувати про минуле — настав час усе забути й будувати нове життя.
Прийняти відповідальність за те, що відбувається
Жалість до себе — це певна форма інфантильності. Звинувачення інших людей, обставин чи стану світу у власних невдачах, безумовно, може принести полегшення, але лише тимчасове. Потрібно подорослішати й прийняти відповідальність за своє життя та за все, що в ньому відбувається. Нескінченно страждати чи будувати життя за власним бажанням і бути щасливим — цей вибір людина робить сама. Для страждань достатньо просто втекти від реального життя, а для саморозвитку й впевненості в собі доведеться попрацювати, але результат буде дивовижний.
