Що має бути у жінки до 40 років?

Сьогодні мені спало на думку запитати на форумі, що має бути у жінки до сорока років. Відповіді були різноманітні, але всі вони мені не сподобалися.

Перша група відповідей була суто матеріальною. Виявилося, що до сорока років жінка мусить мати три пари штанів, дві блузки й базову спідницю-олівець. Ну, дякую, тепер усе зрозуміло!

Друга група відповідей явно складалася з чоловічих думок. Найімовірніше, це були чоловіки, які активно шукали знайомств. Ці панове вважали, що до сорока років жінка має мати покірливий характер, безмежне терпіння, уміння себе забезпечувати, а також невиснажну енергію у спальні.

Жінки теж відповідали якось дивно. Одні вважали, що у жінки до 40 років обов'язково має бути блискуча кар'єра, коханий чоловік і успішні діти. Інші переконані, що головним досягненням цього віку є струнка фігура й майстерно підібраний гардероб. А деякі досі вважають синонімом життя, прожитого не марно, шубу до підлоги й товстий золотий ланцюжок.

Тому розповім про своє розуміння того, що має бути у жінки до 40 років.

Прийняття свого тіла

Мені дуже важко сказати, як має виглядати ідеальна жіноча фігура у сорок років. Хтось щиро любить спорт і протягом усього життя зберігає ту саму форму (чудове захоплення, важко сперечатися). Хтось набирає десяток кілограмів, і багатьох це навіть не псуватиме. Я знаю чимало справжніх красунь середнього віку, далеких від модельних параметрів. Якщо це не шкодить здоров'ю, то чому б і ні? А хтось має проблеми зі здоров'ям і переживає стреси, що позначається на зовнішності.

Одне я знаю напевно — в ідеалі зріла жінка ставиться до своєї зовнішності набагато спокійніше, ніж у молодості. І розуміє, що будь-які недоліки можна або замаскувати, або перетворити на перевагу, або виправити. У 19 років виявлення «зайвих» п'яти кілограмів може призвести майже до анорексії. До сорока вже є певне розуміння того, хто ти й як виглядаєш. А також того, що світ не крутиться навколо обхвату твоїх стегон. І не обов'язково битися головою об стіну, побачивши на вагах плюс. Можна тимчасово перейти на вільні легкі сукні, додати до розпорядку дня піші прогулянки, а в раціон — овочів.

Навчитися приймати себе, розуміючи, що в житті є речі важливіші за зовнішність, — саме це й є однією з задач зрілості. Ну а коли приходить прийняття себе, разом із ним зникає й бажання нападати на інших. Для нього просто не залишається палива…

Спокійне ставлення до чужої думки

Проте є ще одне велике вміння зрілих людей. Це вміння спокійно приймати цінності інших, навіть якщо вони відрізняються від твоїх. І не картати себе за те, що ти не відповідаєш чужому ідеалу.

Нас щодня оточують десятки людей, і кожен має власне уявлення про успіх. Хтось готовий віддати життя за те, щоб переїхати у столицю (хоча не дуже зрозуміло, навіщо саме). Хтось вважає успіхом багатодітне материнство, хтось — творчу кар'єру, хтось — уміння майстерно закручувати огірки в банки. Ми всі різні, і якщо намагатися кожному щось довести, можна згаяти на це все життя. Для мене дорослість — це вміння не бути прапорцем на вітрі, переживаючи свою неповноцінність щоразу, коли зустрічаєш людину з іншими цінностями.

«Я нікому нічого не хочу доводити!» — такий девіз добре було б мати до 40.

Уміння відстоювати межі

Не знаю, як у вас, але в мене чимало часу пішло на те, щоб навчитися давати відсіч і загартуватися. Якщо ще десять років тому до мене активно лізли люди з непроханими порадами (а я чомусь їх слухала), то тепер таких ентузіастів стає набагато менше. Не знаю, з чим це пов'язано. Чи то я виглядаю солідніше. Чи то просто навчилася зупиняти добродіїв м'яким «ні». І це «ні» — саме навичка, свідомо вироблена за життя.

Відчуття, що ти керуєш своїм життям

Я розумію, що цей пункт, найімовірніше, викличе найбільше запитань. Як же можна керувати тим, на що ти практично не можеш вплинути? Зазвичай до зрілого віку зникають ілюзії про те, що все залежить від твоєї працьовитості (спойлер: ні, не залежить, важливий також і певний стартовий капітал). З'являється розуміння ролі випадку (іноді один нещасливо підвернутий під ногу камінь може змінити все життя). Та й взагалі навалюється стільки труднощів, що здається, наче не ти керуєш життям, а воно запрягло тебе й ганяє з усіх сил.

Але якщо посеред усього цього хаосу вдасться знайти щось, що можна взяти під контроль: свої думки, свій настрій, свої цілі тощо, — то саме це й буде справжнім дорослим керуванням власним життям, а не юнацькими ілюзіями всемогутності.

Віра в майбутнє, незважаючи на невдачі й втрати

І нарешті останнє, що, на мою думку, необхідне дорослій жінці, — це вміння позитивно дивитися в майбутнє навіть тоді, коли розумієш: життя неможливе без розчарувань і втрат. Адже якщо зосередитися лише на минулому, то вийде, що решту 40, а то й 50 років свого життя доведеться буквально «доживати», а це не найкраща перспектива. І знаходити щось гарне й радісне в мінливому світі — теж чудова навичка, яка приходить не відразу. Вона приходить, на жаль, лише з болем. І з розумінням того, що те, що не можна подолати, можна пережити…