Ця цитата з мемуарів Брітні Спірс «Жінка в мені» не йде з голови відтоді, як я її прочитала. Здається, жодне інше речення не могло б так влучно описати, що взагалі означає — бути жінкою.

Чому суспільство так помішане на жіночій молодості? Яке взагалі кому діло до того, як змінюються наші тіла? І чому ми й далі плекаємо в чоловіках ці безглузді ілюзії про те, який вигляд має мати «красива» жінка?

Нас із дитинства вчать вистрибувати зі штанів заради ідеальної картинки, аби тільки бути зручними та миловидними для чоловіків. І це просто жахає.

Коли ми нарешті перестанемо боятися віку?

Я працювала в магазині косметики. І регулярно продавала антивікові засоби юним дівчаткам. Вони викладали на стрічку свої антивікові сироватки, а мені в цей момент просто хотілося закрити касу. Але я була змушена продавати цим дітям б’юті-продукти, що маркетологи створювали для дорослих жінок. І щоразу, пробиваючи товар такій малій дівчинці, я відчувала, ніби зраджую її.

Дивлячись на них, я бачу себе в дитинстві. Мені знайомий біль, який відчувають ці діти. Я бачу, як відчайдушно вони хочуть бути «як усі» — трендовими, красивими, крутими. Вони готові бути ким завгодно, крім себе, і так старанно перекроюють власну зовнішність, коли ще навіть не встигли вирости.

Як би мені хотілося сказати їм, що внутрішню порожнечу неможливо заповнити лосьйоном чи кремом проти зморщок.

Повірте — я намагалася

Скільки себе пам’ятаю, я спускала купу грошей на косметику. Я мастила на себе всі можливі емульсії, сироватки, кислоти та маски, але здебільшого все одно не почувалася красивою.

Я дивлюся в дзеркало, бачу жінку, яка старіє, і мене це лякає.

Коли мені виповнилося 30, один знайомий пожартував, що відтепер я почну старіти. Мене накрила паніка, і я одразу ж скупила весь ретинол та антивікові креми для очей, які знайшла.

Я завжди переконувала себе, що не постарію, але тепер це відбувається, і мені до нестями страшно від того, що буде далі.

Леонардо Ді Капріо навіть не зустрічається з жінками, старшими за 25 років

Він просто списує їх як непотріб і перемикається на ще молодших, хоча самому вже 50. Якби йому сказали, що доведеться піти на побачення зі мною, якій трохи за тридцять, його б, напевно, знудило.

Але таке ставлення до жінок не обмежується лише Ді Капріо.

Один мій колишній якось сказав, що його тато став батьком «рано» — у 33 роки. І це при тому, що на 35-річну вагітну жінку в нас одразу ж вішають ярлик «старонароджуючої». Як так виходить, що 33-річний чоловік — це ще «молодий та перспективний», а 35-річна жінка — вже мало не пенсіонерка? Ось вона, наша реальність із її подвійними стандартами.

Ставати старшою — страшно, бо я боюся, що інші більше не вважатимуть мене бажаною.

Що, як мені виповниться 35, мій хлопець одразу покине мене заради 25-річної, бо дівчата у 25 — це ще не «геріатрія»? Що, як чоловік закохується в те, який вигляд я маю зараз, але через десятиліття прокинеться поруч зі мною і відчує, що дивиться на незнайомку?

Якщо я обколюся ботоксом чи філерами, щоб хоч якось приховати вік, за спиною шепотітимуться, що я «зроблена» і «переколота». Але якщо я старітиму природно, люди вирішать, що я запустила себе.

Для жінок єдиний безпечний спосіб старіти — це не старіти взагалі.

Жінки втрачають надто багато, коли починають старіти

Суспільство змушує нас — ким би ми не були і скільки б не заробляли — почуватися негарними, нічого не вартими та небажаними. Іноді здається, що світу було б зручніше, якби ми просто випаровувалися у свої 30. Аби ніхто, крий боже, не побачив наші зморшки, целюліт чи сивину, які так безжально руйнують цю глянцеву казочку про те, якою «має бути» жінка.