З середини 2000 -х років влада Японії, мабуть, зрозуміла, що світ змінився: загострилися не врегульовані з кінця Другої світової війни територіальні суперечки між Токіо і сусідами, Китай став нарощувати свою військову міць, Північна Корея запустила власну ракетно- ядерну програму. Під впливом цих факторів у 2006 році був схвалений закон, який надав Силам самооборони Японії статус регулярної військової організації і заснував міністерство оборони. Після цього країна поступово почала озброюватися, оголосивши про розробку перспективного винищувача п'ятого покоління ATD - X Shinshin, бойового літака шостого покоління, а також про плани будівництва вертольотоносців і покупки винищувачів F- 35 Lightning II.
Наступним кроком стало пом'якшення тотальної заборони на експорт військових технологій, офіційно діяв з 1967 року. На папері не дозволялося поставляти військові технології лише країнам з комуністичним режимом, учасникам міжнародних військових конфліктів і державам, щодо яких діють санкції ООН. Фактично ж заборона була повнию. У 2010 році його пом'якшили : поставляти військову продукцію тепер можна всім, окрім комуністів і воюючих країн. При цьому японським компаніям дозволено створювати спільні підприємства з американцями і європейцями.
У середині грудня 2013 уряд Японії прийняв короткострокову стратегію національної безпеки на 2014-2018 роки та довгострокову програму розвитку збройних сил на десятиліття. Згідно з документом, основною загрозою для Японії сьогодні є спроби Китаю « силою змінити статус- кво у Східно -Китайському і Південно-Китайському морях, а також в інших регіонах». Менш небезпечними названі територіальні суперечки з Південною Кореєю і ракетно- ядерна програма Північної Кореї. При цьому кінцевою метою програми фактично проголошується підвищення самодостатності Сил самооборони Японії.
Про свою військову стратегію Японія оголосила незабаром після погіршення відносин з Пекіном. Наприкінці листопада Китай ввів в дію нову зону ідентифікації протиповітряної оборони в Східно -Китайському морі, яка на передньому краї перетинається з відповідними зонами Японії і Південної Кореї. Згідно з вимогами Китаю, всі літаки в цій зоні зобов'язані повідомляти свій план польоту. У разі недотримання правил китайська сторона може здійснювати їх перехоплення. Токіо відмовився дотримуватися китайські вимоги, оскільки в зону ідентифікації потрапили спірні території, включаючи острови Сенкаку.
До цих пір в питаннях національної безпеки і територіальної недоторканності Японія покладалася на США, з якими в 1960 році підписала договір про захист. За умовами цієї угоди, США зобов'язані захищати японську територію від нападу з боку інших країн. Для цього в Японії на постійній основі дислоковані 50 тисяч американських військовослужбовців і 7 -й флот США, в зону відповідальності якого входять західна частина Тихого океану і східна частина Індійського. До речі, хоча договір забороняє США брати участь в територіальних суперечках Японії з сусідами, Білий дім упевнений, що острови Сенкаку, на які претендує Китай, під американський захист підпадають.
У цілому ж стратегія національної безпеки Японії затвердила рішення про закупівлю та виробництвіо нової військової техніки, раніше прийнятої урядом і міністерством оборони. Серед нових положень можна назвати лише офіційне перерахування регіональних загроз для країни, п'ятивідсоткове збільшення військових витрат в найближчі п'ять років і плани щодо створення нових військових підрозділів та концентрації військ і техніки на південно-західних територіях, включаючи острови Сенкаку. Протягом найближчих п'яти років (починаючи з 2014 року ) Японія витратить на збройні сили 24,7 трильйона ієн, або близько 240 мільярдів доларів.
На кошти збільшеного оборонного бюджету японська влада має намір закупити американські стратегічні безпілотні літальні апарати RQ- 4 Global Hawk і розвідувальні літаки з великою дальністю польоту. Ця техніка буде використовуватися для проведення розвідки переважно в Східно -Китайському морі. За час дії стратегії національної безпеки Повітряні сили самооборони Японії повинні отримати 28 нових винищувачів F- 35, в загальній же складності країна планує купити 42 літаки такого типу. Крім того, міністерство оборони країни має намір модернізувати чотири літаки дальнього радіолокаційного виявлення та управління E -767.
В рамках нової стратегії планується також збільшити на дві одиниці число есмінців з бойовою інформаційно- керуючою системою Aegis з протиракетами SM- 3. Парк підводних човнів повинен бути збільшений з нинішніх 16 субмарин до 22, а кількість основних бойових танків, навпаки, скоротиться з 740 до 300 одиниць. Кошти, зекономлені в результаті списання техніки, планується витратити на зміцнення системи протиракетної оборони і закупівлю колісних високомобільних бойових машин, включаючи 50 одиниць десантних амфібійних.
З 2014 року в Японії почнеться розробка нової системи управління вогнем, а також радіолокаційної станції, здатної виявляти малопомітні літаки на великій відстані. Ці радари доповнять модернізовану систему повітряного контролю Японії і використовуватимуться в першу чергу для виявлення китайської авіаційної техніки, в тому числі перспективних винищувачів типу J -20. Нарешті, повинні бути закуплені 17 американських конвертопланів MV- 22 Osprey, які стануть на озброєння нових військових підрозділів. Останні планується сформувати за аналогією з американським Корпусом морської піхоти.
Половина японських збройних сил має стати мобільною, щоб війська можна було перекидати в будь-який заданий район протягом найкоротшого часу. Більша ж частина існуючих підрозділів, яким належить перекидання на південно-східні території, буде переведена в режим підвищеної бойової готовності.
Уряд Японії пообіцяв і далі розширювати військовий експорт, ще більше пом'якшуючи діючу заборону. Завдяки цьому країна зможе брати участь у закордонних високотехнологічних оборонних проектах і поповнювати державний бюджет за рахунок закордонних поставок військової продукції.
За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру ( SIPRI), сьогодні Японія займає п'яте місце в світі за розміром військових витрат. Так, за підсумками 2012 року військові витрати США склали 682,5 мільярда доларів, Китаю - 166,1 мільярда, Росії - 90,7 мільярда, Великобританії - 60,8 мільярда, Японії - 59,3 мільярда. З 2014 року Японія може переміститися в цьому рейтингу на один рядок вгору, а ще через кілька років - навіть увійти до трійки лідерів. Всі передумови для цього є : за словами прем'єр -міністра Японії Сіндзо Абе, уряд може розширити поняття самооборони, включивши в нього недоторканність територій союзників.
У розширене поняття самооборони Токіо включить, зокрема, перехоплення північнокорейських балістичних ракет, випущених по американській території. Цей проект, який безсумнівно потребують подальшого збільшення військових витрат, планується розглянути в 2014 році. За ним можуть піти й інші програми і стратегії, які в кінцевому рахунку призведуть Японію до необхідності якщо й не скасувати, то значно скорегувати дев'яту статтю своєї конституції.
