Безпілотний авіаційний комплекс Crane створювали, щоб вимірювати рівень радіації на Чорнобильській АЕС. Зараз автори проекту стверджують, що готові сконструювати літальний апарат, який збереже життя учасників АТО і буде коштувати набагато дешевше закордонних аналогів.
В Україні є й інші групи ентузіастів, які конструюють безпілотники для армії. Єдине, що спільного у всіх цих проектів: Міністерство оборони їх не фінансує. Створення "народного безпілотника", на початку червня надійшов на озброєння сил АТО, сплатили 992 людини.
Вимірювач радіації
Типова будівля радянської споруди сховалася в тихому київському провулку. Колись тут був науковий центр, який займався трибологією- наукою про терті і зношуваності матеріалів. Зараз на фасаді вивіска "Науково-технічний центр новітніх технологій Національної академії наук".
Директор центру- Сергій Бабак. Він же очолює групу розробників безпілотного авіаційного комплексу Crane. В звичний образ вченого-адміністратора Сергій не вписується: 35 років, без піджака і краватки, але в сорочці і жилетці. Щетина додає йому недбалу щеголеватость.
Бабак каже, що ще в дитинстві, зачитуватися книгами фантаста Айзека Азімова, зрозумів- майбутнє за робототехнікою. Ідея зробити компактний безпілотник з'явилася два роки тому. Незабаром центр отримав замовлення від держпідприємства "Завод 410 цивільної авіації" на розробку апарату для радіаційного моніторингу. Над четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС є труба висотою 125 метрів і діаметром 6 метрів. "Через складні комунікації вона виходить в четвертий блок,- говорить Сергій Бабак.- Як виміряти викид радіації, що йде з труби? Запускати людину на 125 метрів з дозиметром- недоумкуватих трохи, кожен хоче жити. Для цього ми і почали розробляти безпілотник в кінці 2012 року".
Завод виділив на розробку 300 тис. грн. "Ми спробували вкластися в цю суму, тому потрібно було зробити літак найдешевшим і бажано дуже компактним",- каже Сергій. Вирішили відштовхуватися від американського апарату Raven- одного з найпопулярніших безпілотників у світі.
Незабаром був готовий перший зразок комплексу, що складається з базової станції і планера. Станція- це спрямована антена, ноутбук, відеоокуляри, через які оператор бачить все, що потрапляє в поле зору" літака. На планері встановлено дві камери- одна фронтальна, невисокої якості, вона потрібна для передачі телеметрії та орієнтації оператора на місцевості. Стале відео з телеметрією передається приблизно до 10 км. Друга камера знімає в HD-якості. Програма автопілота складається вручну: на електронній карті прописуються точки, які повинен пройти апарат, висота і швидкість польоту над ними. Літає планер по GPS, всередині має барометричні датчики висоти. Якщо втрачає зв'язок з базою, автопілот повертає його до точки запуску. Невеликий блок всередині безпілотника постійно вимірює рівень радіаційного фону і записує дані на карту microSD. Потім можна імпортувати дані в Google Earth.
"Я тестував це обладнання на своєму автомобілі. Проїхав по Києву. Нормальною вважається радіація 12-15 мікрорентген на годину. Скажімо, у нас на Бессарабці 18 мікрорентген- це трохи більше норми, а в середньому по місту приблизно 10-12, за містом- 6-8",- розповідає Сергій Бабак.
Охоронець
Під час випробувань безпілотника в 2013 році розробники прийшли до висновку, що він може бути корисний і для армії. На випробування запрошували представників прикордонної авіації. Їм сподобалося співвідношення ціна- якість. Комплекс з базової станції та двох планерів коштує близько $25 тис., найближчий американський аналог обходиться в $200-250 тис.
Прикордонникам запропонували зробити безпілотник спеціально під їхні завдання. Для цього треба було б невелике фінансування. Але виявилося, однак, що прикордонна служба не може виділяти гроші на наукові дослідження.
Бабак каже, що українська армія вже має досвід роботи з безпілотниками, правда, невдалий. Роки три тому в Ізраїлі закупили кілька комплексів за $1,3 млн кожен, двох військовослужбовців навчили керувати ними. Під час випробувального польоту в Криму один літак розбився, врізавшись в скелю. Оператори звільнилися з армії, і тепер до другого беспилотнику ніхто не ризикує торкатися.
Розробники Crane впевнені, що їх комплекс може стати в нагоді військовим для тактичної розвідки. Якщо армійські блокпости забезпечити таким обладнанням з камерами і тепловізорами, безпілотники можна позмінно піднімати в повітря, вивчаючи місцевість в режимі реального часу. Це дозволить стежити за переміщеннями противника і місцями розташування вогневих точок.
"Наш безпілотник на висоті 150 метрів збити практично неможливо- хіба що випадково: він дуже маленький і дуже швидко летить",- стверджує Бабак. До того ж електродвигун шумить набагато менше, ніж бензиновий, його чути лише зблизька.
Без пілота
У команді розробників три людини. Будівництвом планера займався чемпіон України з авіамодельного спорту. "Вчити" літак літати на автопілоті доручили фахівцю з факультету авіакосмічних систем КПІ. Бабак взяв на себе функцію координатора.
Не все йшло гладко. Одного разу на випробуваннях заклинило одну з рульових машинок, і апарат впав на землю з висоти 100 метрів. "Ми його відновлюємо, нічого поганого",- запевняє директор центру.
Були складнощі і з отриманням дозволу на випробувальні польоти. Державіаслужба зажадала список з майже двох десятків документів, в тому числі свідоцтво про реєстрацію повітряного апарата. Спроби переконати чиновників в тому, що це випробування і жодних сертифікатів та свідоцтв бути не може, нічого не дали. Довелося проводити польоти не на державних полігонах, а на приватному аеродромі "Бишів".
Є і ще одна проблема: керувати такою технікою може лише кваліфікований спеціаліст, його доведеться довго навчати. "У мене є ідея взагалі піти від пілота. Зробити комплекс, який зможе самостійно керувати літаком: написав програму в комп'ютер, запустив літак з руки і все- він сам все зніме",- говорить Бабак.
Зараз розробники думають над тим, як "навчити" автопілот літака приземлятися. "Є варіант парашутного скидання,- Сергій знімає з підставки планер, що стоїть на столі, вказує на верхню частину фюзеляжу.- Тут можна поставити капсулу, вона розміром з сигаретну пачку, в потрібний момент вистрілює піропатрон і парашут викидається".
За розрахунками Бабака, знадобиться близько 2 млн грн, щоб за три-чотири місяці створити комплекс для потреб армії, причому в декількох варіантах, випробувати, "облітати" його. "Достатньо випускати в місяць три-п'ять комплексів, щоб це було рентабельно і дозволило продовжувати розробки",- говорить директор центру.
Народний безпілотник
У прес-службі Міноборони розповіли, що в українській армії є на озброєнні безпілотники. Скільки їх і чийого виробництва- повідомити відмовилися, пославшись на те, що "це закрита інформація навіть у мирний час". На розробки цивільних фахівців в міністерстві дивляться скептично. Кажуть, потрібна захищена передача даних, а цивільним такі технології ніхто не дасть.
Втім, у військових є досвід співпраці з ентузіастами. Навесні група розробників з різних регіонів України розпочала роботу над мультикоптером- літальним апаратом з декількома несучими гвинтами. Його створювали для розвідки і коректування вогню. Давид Арахания, координатор групи волонтерів, яка займається збиранням коштів для потреб армії, зазначає, що в Генштабі вирішили об'єднати зусилля ентузіастів зі спеціалістами Житомирського військового інституту імені С. П. Королева. Так був створений мультикоптер, який назвали "народним безпілотником": необхідні 427 тис. грн збирали в інтернеті. На початку літа перший зразок, минаючи бюрократичні процедури, передали силам АТО.
Зараз група збирається створити ще три моделі безпілотників- на цей раз планерів. Але у Міноборони немає коштів на дослідницьку роботу, за законом міністерство може купувати лише готові вироби. "Тому ми прийняли рішення, що найближчим часом відкриватимемо науково-виробниче об'єднання і знову запускати збір грошей на виробництво перших п'яти експериментальних зразків,- зазначає Арахания.- Як тільки у нас будуть зразки, швидше за все, зможемо їх масово виробляти на кошти Міноборони". Всього, за оцінками розробників, армії необхідно більше 500 безпілотників.
