Життя і смерть на Землю міг принести космос. Про вплив жорсткого гамма-випромінювання, яке виникає під час вибухів наднових і зводить імовірність життя до одного шансу на трильйон, ми вже писали. Це проявляється і на рівні планет, і на рівні їх мешканців. Зараз спробуємо звузити погляд до меж нашої Сонячної системи.
Сонячна біологія
Першим серйозним вченим, який взявся за вивчення активності Сонця, був Олександр Чижевський (1897-1964). Він став засновником цілого розділу біофізики - геліобіології - вивчає вплив активності нашого світила на земні організми. Нова наука об'єднує пізнання із сфери медицини, космічної біології, астрономії та фізики. Чижевський першим помітив і зміг науково описати зв'язок Сонця з подіями на Землі.
Один з напрямків цих досліджень пов'язано з розробками групи Симона Шноля з Інституту теоретичної та експериментальної біофізики РАН в яких було встановлено, що помилка вимірювання швидкості біологічних реакцій і радіоактивного розпаду залежить від часу, причому ця залежність періодична, в якій можна виділити добовий і одинадцятирічний цикл світила.
Геліотараксія
Згідно робочої моделі, причина таких кореляцій в тому, що події на Сонці викликають низькочастотні коливання магнітного поля Землі. Їх величина дуже мала, проте із-за низької частоти вони здатні проникати всюди і впливати на фізичні та біологічні системи. Цей вплив може призводити до різних наслідків, аж до соціальних процесів - масових заворушень, революцій, воєн.
Згідно теорії геліотараксії ("геліо" - з грецької "сонце", "тараксио" - "возмущаю"), сонячна радіація впливає на нервову і ендокринну систему людського організму, приводячи до підвищення колективної збудливості.
Дослідники з Норвезького університету науки і технології в Тронхеймі знайшли підтвердження теорії Олександра Чижевського у галузі неонатології - вивченні здоров'я новонароджених та немовлят. Вони прийшли до висновку, що "найкращим часом для зачаття є періоди найменшого ультрафіолетового випромінювання".
- Якщо ви вагітні - не загоряйте!, - закликає біолог Гине Рол Скьярве.
Небезпечні спалахи
Скьярве і його колеги вивчили демографічні дані близько 9000 осіб, народжених в проміжку часу між 1676 і 1878 роками. Вчені порівняли дані з доказами дійсної сонячної активності та її циклами, люб'язно наданими "Національної Океанічної й Атмосферної Адміністрацією США" (U. S. National Oceanic and Atmospheric Administration-NOAA).
Сонячна активність вимірюється кількістю так званих темних плям на поверхні Сонця. Як правило, активність виражається в 11-річному циклі, коли після 8 років спокійного сонця слідують 3-річні періоди активного сонця. Хоча ці цикли можуть іноді змінюватися і варіюватися, і часом істотно.
Дослідники встановили, що народжені в роки високої сонячної активності піддавалися значно більш високому ризику смерті ще в дитинстві до двох-річного віку.
При порівнянні двох груп людей, народжених у роки максимальної і мінімальної сонячної активності, було самим несподіваним чином встановлено, що люди народжені на піку сонячної активності заплатили за це своєрідну данину, оскільки тривалість їх життя була в середньому на 5,2 року менше в порівнянні з тими, хто був народжений в роки мінімальної активності нашого світила.
Для відомості зазначимо, що роками з найвищою сонячною активністю вважаються: 1957, 1968, 1979, 1989, 2000 і 2013, а от 1954, 1964, 1976, 1986, 1996, 2008 - роки найменшої активності нашої зірки.
