Посадка європейського апарату "Філи" на поверхню комети, що злетіла зі швидкістю 135 000 км/год, ознаменувала початок нової глави в дослідженнях космічного простору. Пройде чимало років, перш ніж ми зможемо усвідомити масштаб тих відкриттів, які будуть зроблені в ході цієї експедиції. Тим часом вчені ставлять неминуче питання - що далі?
Опис п'яти найнеймовірніших експедицій, осущесвити які сподіваються світові космічні агентства - включаючи план по затриманню астероїда, занурення в скутий льодом океан на супутнику Юпітера і навіть, можливо, політ до далекої зірки.
Дрейфуючі поселення у венеріанської атмосфери
Венеру часто називають зловісною сестрою-близнюком Землі. Планета схожа з нашою за розмірами, але має токсичну атмосферу, проливающуюся кислотними дощами. Тим не менш, наукова команда американського космічного агентства НАСА під керівництвом Джефрі Лендіса досліджує можливість відправки на орбіту Венери астронавтів для дистанційного керування планетоходами на її поверхні. Плани Лендіса цим не обмежуються - на його думку, люди могли б жити всередині повітряних куль, дрейфуючих у верхніх шарах венеріанської атмосфери, над отруйними хмарами. На висоті близько 50 км від поверхні Венери атмосферний тиск і температура дуже схожі на ті, що спостерігаються в приземних шарах атмосфери на Землі. Гігантський м'яч, заповнений повітрям, придатним для дихання, буде вільно плавати на цій висоті, не знижуючись, за рахунок перепаду тисків в атмосфері Венери.
Подорож по морю на Титані
Погода на Титані - найбільшому супутнику Сатурна - дуже схожа на земну, за винятком того, що хмари складаються з метану, який, випадаючи на поверхню у вигляді дощу, формує озера і моря. НАСА і Європейський конгрес планетарних досліджень (European Planetary Science Congress) незалежно один від одного розглядають можливість висадити на поверхню одного з таких морів плавучий дослідницький апарат. Для цього необхідно вирішити кілька складних технічних завдань. По-перше, Титан покритий товстим шаром хмар, що виключає можливість застосування двигунів на сонячних батареях. Відповідно, доведеться використовувати ядерне паливо. По-друге, для пересування по в'язкій поверхні моря на Титані потрібно нетрадиційний двигун. Можливо, вибір буде зроблений на користь черв'ячного гвинта (зразок гвинта в м'ясорубці), "бурящего" рідке середовище. Правда, НАСА призупинило роботу над своєю програмою, а європейський проект поки перебуває на ранній стадії.
Підлідні дослідження на Європі
Більш багатообіцяючі відкриття можуть таїтися під крижаною кіркою Європи - супутника Юпітера. З-за великої віддаленості від Сонця Європа отримує дуже мало тепла, але не виключено, що під кригою вода знаходиться в рідкому стані, що підігрівається тектонічною активністю в надрах планети. Щоб до неї дістатися, потрібно "криобот" - апарат, здатний за допомогою теплового впливу прокласти собі шлях крізь лід товщиною в кілька кілометрів. НАСА вже працює над таким апаратом, який назвали "Валькірією". Апарат нагріває воду за допомогою бортового ядерного джерела енергії та спрямовує струмінь на лід, його розтоплюючи. Потім "Валькірія" збирає талу воду і повторює процедуру, поступово просуваючись вперед. В ході випробувань на Алясці малорозмірний дослідний зразок подолав восьмикілометрову товщу льоду протягом року. В результаті програма отримала серйозний приплив фінансування для подальшого розвитку технології. Якщо експедиція відбудеться, вчені сподіваються вперше виявити життя за межами Землі - на їхню думку, теплий океан Європи може бути життєвоздатний.
Зловити астероїд
Якщо посадка на комету являла собою надзвичайно складну задачу, то програма НАСА під назвою "Місія по перенаправленню астероїдів" (Asteroid Redirect Mission) є рекордсменом за амбітністю. Ідея полягає в тому, щоб захопити астероїд і відбуксирувати його на місячну орбіту, де на нього висадяться астронавти, щоб взяти проби грунту. Як і у випадку з апаратом "Філи", аналіз грунту з астероїда допоможе отримати нову інформацію про походження Сонячної системи. Крім того, в рамках програми планується розробити технологію захисту від метеоритної загрози Землі. У НАСА є список з шести астероїдів, потенційно придатних для цілей місії. Як саме буде відбуватися захоплення небесного тіла, поки не вирішили; серед розглянутих варіантів - використання величезного надувного контейнера, у який помістять астероїд. Якщо все піде за планом, прогнозує НАСА, програма буде реалізована протягом найближчих 15 років.
Міжзоряний політ
Якщо ж експедиції в межах Сонячної системи не надто вас вражають, то як щодо польоту на Альфі Центавра? Якщо "Столітній космічний корабель" (100 Year Starship) - спільний проект НАСА та Агентства з перспективним оборонним науково-дослідним розробкам США (DARPA) отримає зелене світло, можливо, людство відправиться до найближчої до нас зірки за межами Сонячної системи ще за життя нинішніх новонароджених. Принаймні, керівники проекту розраховують на створення необхідних для міжзоряного перельоту технологій протягом найближчих 100 років - таких як двигун, що працює на антиматерії. Необхідно буде також подумати про заходи по запобіганню наслідків тривалого перебування в космосі для людського організму. Враховуючи сучасний рівень науки, шанси на успіх місії здаються нікчемними. З іншого боку, 150 років тому роман Жуля Верна, що оповідає про політ на Місяць, теж, мабуть, здавалася його сучасникам лише фантазією - в ті часи не було навіть літальних апаратів важче повітря. Так що сюжет свіжого фантастичного фільму Крістофера Нолана "Інтерстеллар" може виявитися не таким далеким від реальності.
