Три оператори - "МТС Україна", "Київстар" і "Астеліт" отримали зв'язок частоти під 3G. Тарифи, реальна швидкість і покриття поки таємниця за сімома печатками - хоча експерти стверджують, що швидкість складе 2-7 Мбіт в секунду, а підключитися до неї можна буде максимум через півроку.
З тих пір, як в Україні вперше заговорили про 3G, пройшло більше 10 років. Факт, безумовно, сумний - але не рекордний. Наприклад, з моменту першого видання "Кобзаря" 1840-м (всього з вісьмома віршами) до виходу повного видання пройшло вдесятеро більше, а на те, щоб перейти від сигнальних димів до інтернету - і зовсім понад 5000 років. Схрестивши перше, друге і третє склали короткий путівник з історії зв'язку доповнивши його "Тестом Кобзаря": часом, яке знадобилося б на передачу священної для українців книги (90 000 слів або 540 324 байта у вигляді.txt або 4 322 590 біта) при різному рівні розвитку інформаційних технологій.
Сигнальні дими (близько 3000 р. до н. е..)
Використовувалися аж до Середньовіччя. Дозволяли передавати двійковим кодом досить складні послання, але мали більше недоліків, ніж переваг: не працювали в сильний вітер, у негоду і вночі. В результаті при розрахунковій швидкості передачі близько двох слів у хвилину (до 0,0016 Кбіт/с в ідеалі) реальна швидкість була нижчою щонайменше вдвічі. На передачу "Кобзаря" Тараса Шевченка на відстань прямої видимості за допомогою цього стандарту зв'язку пішло б приблизно півроку.
Швидкість: до 0,0016 кбіт/с
Семафорний зв'язок (до 600 р. до н. е..)
Перші спроби встановити семафорний зв'язок відносяться ще до часів пізніх фараонів. Реальне втілення стандарту довелося на середні століття, розквіт - на XVI-XVII століття. У вигляді "прапорного" семафора в ВМС використовується донині. Перші семафори передавали близько 5 слів в хвилину, використання прапорів зі спеціальною азбукою підвищило швидкість до 10 слів (0,008 кбіт/с). На передачу тексту "Кобзаря" з корабля на корабель буде потрібно близько місяця.
Швидкість: до 0,008 кбіт/с
Морзянка (з 1838 р.)
Те, що ми знаємо як азбуку Семюеля Морзе, насправді - колективний плід зусиль трьох осіб: співавтора Морзе Альфреда Вейля (США) і модернізіровавшего абетку Фрідріха Герке (Німеччина). Розквіт припав на Першу і Другу світові війни, але цей спосіб використовується і дотепер, наприклад, радіоаматорами. Кращі з них можуть передати до 20 слів за хвилину, що відповідає 0,016 Кбіт/с або п'яти діб цілодобової роботи на ключі для передачі "Кобзаря".
Швидкість: до 0,016 кбіт/с
Телеграф (з 1854 р.)
У телеграфу можна нарахувати не менше двох десятків "батьків" - його безперервно винаходили починаючи з 1804 року. Але отримати перший стабільно працюючий екземпляр пристрою вдалося лише через 50 років валлійця Девіду Едварду Х'юзу. Саме він здогадався поєднати електроморзянку з друкарською машинкою. "ШВИДКІСТЬ ЗРОСЛА СІМДЕСЯТИ СЛІВ ХВИЛИНУ ЗПТ ПЕРЕДАЧУ КОБЗАРЯ ПОТРІБНО ПІВТОРИ ДОБИ ТЧК". Зник телеграф, тільки коли поширилися телефони.
Швидкість: до 0,056 кбіт/с
Телефони (з 1876 р.)
Перший патент на телефон у 1876 році отримав американець Олександр Белл. З'явився через 97 років аналоговий мобільний телефон (1G), по суті, був поміссю рації з телефоном Белла і не відрізнявся в кращий бік від прабатька ні якістю звуку, ні швидкістю передачі. При пропускної здатності 1,9 кбіт/с реальна швидкість обмежується швидкістю розмови, тобто приблизно 100 словами в хвилину - на прочитання співрозмовнику "Кобзаря" пішло б близько 15 годин.
Швидкість: до 1,9 кбіт/с
Інтернет (з 1969 р.)
Поява інтернету у другій половині XX століття збільшило швидкість проходження даних в сотні разів, однак допотопні лінії зв'язку тривалий час стримували прогрес цифрою 56 кбіт/с. Тим не менше, навіть при такій швидкості "Кобзар" Шевченка можна було передати на інший кінець світу всього за 77 секунд.
Швидкість: до 56 кбіт/с
Зв'язок другого покоління (2G) (з 1991 р.)
Мобільний зв'язок другого покоління був розроблений в 1980-х, перша комерційна мережа з'явилася в Фінляндії в 1991 році. В Україну прийшла значно пізніше і залишається основним стандартом донині. Гібрид радіозв'язку з інтернетом: на вході інформація, на відміну від аналогових телефонів, кодується в цифрові пакети, які після прийому розкодує телефон співрозмовника. При ідеальних умовах і використання спеціальних протоколів дозволяє здійснювати передачу на швидкості до 384 кбіт/с. Текст "Кобзаря" можна передати менш ніж за 11 секунд.
Швидкість: до 384 кбіт/с
Зв'язок третього покоління (3G) (з 1998 р.)
На відміну від 2G, використовує інші радіочастоти і протоколи передачі даних. Була розроблена практично одночасно з 2G, але в комерційне використання надійшла на сім років пізніше, в 1998-му, в Японії. Стандарт в основному орієнтований на передачу даних, голосовий зв'язок відіграє роль побічної послуги. Швидкість (до 14 Мбіт/с при ідеальних умовах) дозволяє дивитися потокове відео або завантажити "Кобзар" менше ніж за секунду.
Швидкість: до 14 000 кбіт/с
Зв'язок четвертого покоління (4G) (з 2012)
Поки в Україні радіють швидкого впровадження зв'язку третього покоління, багато країн, що запустили її років на 10-15 раніше, потихеньку здають 3G-телефони в утиль. Починаючи з 2012 року їх витісняють трубки, що підтримують 4G - останнього з наявного в комерційної експлуатації покоління мобільного зв'язку. Тут швидкість передачі даних доходить до 1 Гбита - більше, ніж у більшості стаціонарних ПК. На цій швидкості можна щомиті відправляти по 250 "Кобзарів": якщо так зробить кожен українець, щоб ощасливити священної для нас книгою кожного жителя Землі знадобиться менше секунди.
Швидкість: до 1 000 000 кбіт/с
