За космічними мірками передсмертна агонія цього світила може тривати зовсім недовго - приблизно десятки тисяч років.
Кульмінацією агонії стала дивовижна за красою планетарна туманність, відома як NGC 6565, що представляє собою хмару газу, сформовану після того, як сильні зоряні вітру скинули зовнішні шари зірки в космос.
Планетарні туманності світяться близько десяти тисяч років, поки центральна зірка не починає охолоджуватися і стискатися, стаючи білим карликом. Коли це відбувається, світло, що випромінюється зіркою, різко зменшується і перестає впливати на навколишній газ і туманність зникає.
