Події та ситуації, що відбулися з нами, корисна інформація, дати, назви, імена, конкретні факти, пов'язані з переглядом фільмів і передач по ТБ, прочитанням книг або журналів, і потребують запам'ятовування, часто забуваються людьми. Все це викликає почуття досади, неспокою і остаточного розриву з певним періодом з минулого. Але, як показали останні дослідження, людину досить легко можна навчити детально і докладно закріпити у своїй пам'яті весь обсяг інформаційного простору.
За запевненням професіоналів, які взяли участь у вирішенні даної проблеми, розроблена гранично нескладна методика фіксування всього, що дуже бажано запам'ятати. Цей спосіб запам'ятовування інформації знайшов своє підтвердження у авторитетних вчених. Методика заснована на результатах проведеного експерименту, в ході якого людині треба було приділити дуже малий проміжок часу і застосувати на практиці свою фантазію. Під час дослідження вчені фіксували мозкову активність учасників експерименту, підключивши датчики до мозку тестованих, під час демонстрацій невеликих фільмів на різну тематику. Після завершення відеоперегляду учасники досліду протягом сорока секунд повинні по можливості максимально точно відтворити у своїй голові все, що подивилися, і самостійно викласти. У проміжках до того ж показувалися ролики, що не потребували таких маніпуляцій.
У результаті було встановлено, що завдяки короткому викладу та аналізу, людина через деякий час здатна згадати, принаймні, вдвічі більше подробиць від побаченого. Негайний переказ отриманої інформації збільшує здатність її буквального відтворення в пам'яті через 7-15 днів. Ті кадри, на яких увага не концентрувалася, запам'ятовувалися значно гірше.
Підвищенню ефективності сприяє обставина співпереживання з героями відеороликів і особистої уявної співучасті в показаних ситуаціях. Тобто емоційний чинник у даному випадку відіграє роль і каталізатора, і додаткового фіксатора.
Інтерес до справжньої методики вже проявили фахівці в галузі адвокатури, криміналістики, освіти, мистецтва й інших напрямів.
