Щоправда, кількість генів від донора буде відносно малою – всього 37 порівняно з 25-ма тисячами, отриманими від батьків. Цей крихітний набір чужих генів потрапить в організм дитини разом з донорськими мітохондріями – мікроскопічними структурами, які є в кожній клітині і які виробляють для неї енергію. Їх ще називають енергетичними станціями клітини.
У світі вже живуть кілька десятків людей, які мають мітохондрії від донора. Свого часу їх зачали в пробірці за допомогою так званого цитоплазматичного переносу. Українські вчені намагаються зробити щось схоже, але застосовують для цього нову технологію, яку вони називають пронуклеарним перенесенням ядер.
Для цього в лабораторії спочатку запліднюють сперматозоїдами батька дві яйцеклітини: матері й донора. Потім із заплідненої материнської яйцеклітини дістають ядро, в якому й міститься основна генетична інформація від обох батьків. Це ядро вживлюють у яйцеклітину донора, заміняючи ним оригінальне. В цій клітині між ядром і оболонкою залишаються донорські мітохондрії, які мають свій, окремий набір з 37 генів. Таким чином, якщо з цієї яйцеклітини розвинеться зародок, він нестиме в собі комбінацію генів трьох людей.
У більшості західних країн така технологія заборонена через її недостатню вивченість і можливі ризики для здоров'я. Єдина країна, яка дозволила дослідження на законодавчому рівні, - Велика Британія.
В Україні ж немає ані законів, які б регулювали генетичні експерименти, ані авторитетних біоетичних комісій, які б розглядали такі спірні питання. Тож поле для експериментів відкрите. І українські вчені сподіваються, що процедура може допомогти деяким жінкам народити здорову дитину.
Йдеться передусім про пацієнток з так званими мітохондріальними захворюваннями. Це генетичні відхилення в мітохондріях, через які можуть розвинутися найрізноманітніші хвороби: від розсіяного склерозу до втрати зору. За світовою статистикою, такі недуги трапляються в одному випадку на 3-5 тисяч новонароджених. Мітохондрії передаються дитині лише від матері. Тому якщо жінці діагностували таке захворювання, донор зі "здоровими" мітохондріями – це її надія народити здорову дитину.
Технологію, відому в західній пресі як "дитина трьох батьків", нині випробовують у київській приватній клініці "Надія". Там кажуть, що таким чином вже вдалося завагітніти двом жінкам. Одна з них на 14-му тижні, а друга – на восьмому.
Медики відстежують розвиток обох плодів і сподіваються на народження здорових дітей. Вони наголошують, що усвідомлюють усі ризики і попереджають про них пацієнтів.
"Перший крок"
"Перше запитання, яке виникає: наскільки це безпечно для дитини?", - розповідає кандидат медичних наук Валерій Зукін, директор репродуктивної клініки "Надія".
За його словами, медики детально пояснюють своїм пацієнткам, що ця технологія експериментальна. Рішення про участь у дослідженнях жінки ухвалюють усвідомлено.
"Коли ми пояснюємо, що дитина буде мати ДНК від трьох батьків, то деякі відмовляються", - каже він.
Клініка робить дослідження без втручання чи підтримки уряду, каже Валерій Зукін
"Ми не кажемо, що ми все знаємо. Але для того, щоб щось дізнатися, треба щоб хтось зробив перший крок", - розповідає лікар про науковий бік питання.
