1. Відволікання уваги
Базовим елементом соціального контролю є стратегія відволікання. Мета — відволікти увагу громадськості від важливих питань, що вирішуються політичними та економічними елітами, за допомогою технології «повені» або «затоплення» безперервними відволіканням і незначною інформацією.
Стратегія відволікання важлива, щоб не дати громадянам можливості отримувати важливі знання в галузі науки, економіки, психології, нейробіології і кібернетики. «Постійно відволікайте увагу громадян від справжніх соціальних проблем, тримаючи їх у полоні питань, що не мають реального значення. Суспільство повинно бути зайнятим, зайнятим і зайнятим, воно ніколи не повинно думати: прямо з поля — у загін, до інших тварин» («Тиха зброя для спокійних воєн»).
2. Створити проблему — запропонувати рішення
Цей метод також називають «проблема-реакція-рішення». Створюється проблема, «ситуація», що викликає певну реакцію громадськості — щоб люди самі почали бажати її вирішення. Наприклад, допустити зростання насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни зажадали прийняття законів про посилення заходів безпеки та проведення політики, яка обмежує громадянські свободи. Або ініціювати економічну кризу, щоб прийняти як необхідне зло обмеження громадянських прав і демонтаж державних органів.
3. Стратегія поступовості
Щоб впровадити непопулярні рішення, потрібно просто застосовувати їх поступово, крапля за краплею, роками. Саме так були нав'язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) в 80-х і 90-х роках: обмеження ролі держави, приватизація, ненадійність, гнучкість, масове безробіття, заробітна плата, яка вже не забезпечує гідне життя. Тобто всі ті, зміни, які при одночасному впровадженні викликали б революцію.
4. Стратегія відкладання
Ще один спосіб прийняти непопулярні рішення, це представити їх як «хворобливі і необхідні» і домогтися в даний момент згоди громадян на їх здійснення в майбутньому. Набагато простіше сприйняти будь-які жертви в майбутньому, ніж в сьогоденні. По-перше, тому що це не відбудеться негайно. По-друге, тому що народ в масі завжди схильний плекати наївні надії на те, що «завтра все зміниться на краще» і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це надає громадянам більше часу, щоб звикнути до думки про зміни і смиренно прийняти їх, коли настане час.
5. Сюсюкання з народом
Більшість реклами, яка спрямована на широку публіку, користується мовою, аргументами, символами і, особливо, інтонаціями, розрахованими на дітей. Ніби глядач дуже маленька дитина або має розумову недорозвиненість. Чим сильніше ти хочеш обдурити, тим інфантильніше повинен бути тон спілкування. Чому? «Якщо ви звертаєтеся до адресата, ніби йому 12 років або менше, то згідно із законами сприйняття є ймовірність, що він буде відповідати або реагувати некритично — як дитина» («Тиха зброя для спокійних воєн»).
6. Більше емоцій, ніж роздумів
Використання емоційного аспекту — це класична технологія для блокування раціонального аналізу і критичного сприйняття індивідуумів. Крім того, використання емоційного фактора дозволяє відкрити двері в підсвідоме, щоб доставляти туди думки, бажання, страхи, побоювання, примус чи потрібні моделі поведінки ...
7. Тримати людей в невігластві і посередності
Створення залежного суспільства, нездатного до розуміння технологій і методи соціального контролю і гноблення. «Якість освіти, що надається нижчим суспільним класам, повинно бути як можна бідніше і посереднє, щоб розрив невігластва між нижчими та вищими соціальними класами залишався і його неможливо було подолати» («Тиха зброя для спокійних воєн»).
8. Спонукати маси захоплюватися посередністю.
Впроваджувати в маси думку, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим...
9. Посилювати почуття провини
Зробити так, щоб індивідууми вважали, що вони самі винні в своїх бідах і невдачах через нестачу інтелекту, здібностей, або зусиль. Таким чином, замість того, щоб повстати проти існуючої системи, індивідууми відчувають себе безпорадними, займаються самоїдством. Це призводить до депресивного стану, ефективно сприяє стримуванню дій людини. А без дій немає і революції!
10. Знати про людей більше, ніж вони про себе
Протягом останніх 50 років наукові досягнення привели до стрімкого зростання розриву в знаннях між основною масою суспільства і тими, хто належить до правлячих еліт або використовується ними. Завдяки біології, нейробіології і прикладної психології, «система» користується передовими знаннями про людську істоту, то фізично чи психологічно. «Система» здатна краще розуміти звичайну людину, ніж людина знає себе. Це означає, що в більшості випадків, «система» має більше контролю та більше влади над індивідуумами, ніж індивідууми над собою.
Отже, ви все ще дивитеся телевізор?
