Ним став американський письменник Пол Бітті, якого в Україні поки що не перекладали і не видавали. То хто ж він і що таке його книги?
Пола Бітті, 54-літнього американського поета і прозаїка, оминули прогнози найстарішої у світі букмекерської контори Ladbrokes, де прогнозували перемогу роману канадійки Мадлен Тієн Do Not Say We Have Nothing про революційні зрушення в Китаї і Пекінську демонстрацію.
Втім, цього року журі міжнародних літературних премій не відмовляють собі у непередбачуваних рішеннях.
Отже Пол Бітті став першим американцем, який отримав цю найпрестижнішу премію у світі англомовної літератури.
"Якби ви знали, якою довгою була ця подорож", ? сказав Бітті під час своєї урочистої промови у Гілдхолі.
Дійсно, шлях від переможця поетичних слемів в андеграундному кафе Мангеттена до схвальних рецензій літературних оглядачів The New York Times і The Guardian не був встелений пелюстками троянд. Особливо для афроамериканця, навіть якщо той ? магістр психології Бостонського університету.
Сміх ? потужна зброя, і нею письменник вправно користується, коли йдеться про рабство, сегрегацію, заперечення одними людьми інакшості інших.
У своєму доробку Пол Бітті має дві поетичні збірки і чотири романи: The White Boy Shuffle (1996), Tuff (2000), Slumberland (2008), The Sellout (2015).
Саме останній, сатиричний роман Sellout ("Розпродаж"), і став переможцем цьогорічного "Букера".
Втім, за словами автора, смішного у романі мало. Щедрий запас ненормативної лексики, який спочатку шокував рецензентів, далі за текстом урівноважувався тонким відчуттям сюжету й "історичною чуттєвістю".
"Соціальні табу"
"Розпродаж" ? це історія молодого чоловіка, який виріс у передмісті Лос-Анджелеса у "аграрному гетто", він вірить, що його батько створив цінне для суспільства соціологічне, психологічне дослідження, яке базується на расових відмінностях.
У дитинстві він був учасником експериментів тата. Але у перестрілці з поліцейськими батько гине, бо чорний за кермом автоматично викликає підозру. Виявляється, що нічого, крім рахунків, він по собі не залишив.
Що ж зробить наратор? Ініціює відновлення рабства! І вже білі опиняються поза його власними законами… Далі ж, смакуючи всі подробиці "американської чорної культури", відбуватиметься тонка літературна наруга над конституцією США, життям містян, правами та свободами громадян.
Чому Бітті прощають те, що мало б лякати і відштовхувати? Бо він щирий, справжній і, як наслідок, дуже вразливий. "Дика дотепність" і "порушення всіх соціальних табу" не могли не зачепити журі. Рішення ухвалили одноголосно.
Пола Бітті поки що не перекладали на пострадянському просторі.
