Технiчну розробку Iвана Германа, Романа Дуганця та Станiслава Лавриненка журi назвало революцiйною. Що запропонували хлопцi?
Своєрiднi акумулятори новiтнього типу. Точнiше -- суперконденсатори, vкi заряджаються за 52 секунди i працюють п'ять дiб, пише ЗМІ.
Негабаритнi, легкi -- важать не бiльш як пiвкiлограма. Тобто в тридцять разiв менше вiд автоакумулятора. "А де їх можна використовувати?" -- запитую Вадима Коваленка, керiвника проекту, кандидата технiчних наук. "А хоч би замiсть традицiйних акумуляторiв для легковикiв, -- каже. --
Суперконденсатори в iмпульсi видають величезну потужнiсть. Тому автомобiль заводиться краще. Та й щоб зарядити звичайний акумулятор, треба не менше як 10 -- 12 годин. Для суперконденсатора ж вистачає однiєї хвилини. Точнiше -- 52 секунд. Це наразi незамiнний атрибут для електрокарiв, чудовий накопичувач електроенергiї для вiтрових електростанцiй... Власне, спектр використання винаходу Iвана, Романа та Станiслава може бути досить широким: для потужних освiтлювачiв, для живлення комп'ютерiв i навiть мiського електротранспорту".
Iдея створити суперконденсатор не нова. Уперше про це заговорив нiмецький учений Герман Гельмгольц ще в ХIХ столiттi. Вiн ввiв у науку поняття про так званий подвiйний електричний шар. "Iнодi запитують, чому свiй технiчний витвiр ми назвали не конденсатором, а суперконденсатором? -- розмiрковує Iван Герман. -- Рiч у тiм, що префiкс "супер" свiдчить про надвисоку ємнiсть, яка в десять тисяч разiв бiльша, нiж у звичайного ущiльнювача енергiї. Над цим винаходом ми працювали майже рiк. Навiть встигли запатентувати його. Тепер чекаємо пропозицiй на серiйне виробництво.
Дуже хотiлося б, щоб нашим суперконденсатором зацiкавилися в Українi. Це новий напрям у науцi та технiцi й водночас новий рiвень екологiчної безпеки: тут немає свинцю, який використовують у традицiйних акумуляторах". Усiма технологiчними секретами свого винаходу хлопцi наразi не дiляться. Лише наголошують, що суперконденсатор -- не джерело енергiї, а її накопичувач. Вiдомо, що електроди в акумуляторах виготовляють iз рiзних матерiалiв. Вiдтак пiсля складання цей пристрiй придатний до роботи -- на клемах фiксують напругу. Тобто рiзницю потенцiалiв.
Натомiсть у суперконденсаторах електроди зробленi з однакового матерiалу. Наприклад, iз нанопористого вугiлля. Тому енергiї в ньому немає. Тож треба зарядити. "До речi, матерiал для електродiв iз нанопористого вугiлля досить дорогий, -- пiдсумовує Роман Дуганець. -- Тому ми шукаємо дешевi природнi замiнники.
Це дуже перспективний проект. Повiрте, суперконденсатори невдовзi можуть змiнити напрям розвитку цивiлiзацiї -- зробити її екологiчно безпечною та енергоощадною. Хiба не варто в таке вкладати грошi? Думаю, що наш винахiд невипадково визнано найкращим на Мiжнародному Балтiйському науково-iнженерному конкурсi в галузi хiмiї. Вимогливе журi i спецiалiсти були в захватi. Вiдтак часто повторювали, мовляв, такi суперконденсатори -- щось на кшталт рятiвної соломини для людства. Ось так: не бiльше й не менше". Володимир IСАЄВ
