Найчастіше ми міряємо температуру в сезон ГРВІ та грипу. Тож нерідко трапляються випадки, коли градусник розбивається.
Що тоді робити? Наскільки небезпечна ртуть із градусника?Докладно про це в розмові, лікарем загальної гігієни обласного лабораторного центру.
-- Ртутні градусники часто б'ються, кульки ртуті розбігаються по підлозі. Чи може така ртуть зіпсувати здоров'я?
-- У тонометрах або термометрах є металева ртуть, яка рідко буває небезпечною. Лише порушення герметизації ртутьвмісної капсули, тривале випаровування ртуті та вдихання її парів може призвести до розвитку фіброзу легень.
При цьому в людини з'являється металевий присмак у роті, нудота, блювота, спазми в животі, зуби чорніють і починають кришитися. Найбільш чутливі до ртутних отруєнь жінки та діти. У вагітних жінок токсична дія ртуті може впливати на розвиток її плода, навіть провокуючи викидень.
Був випадок, коли лікар при спеціальному комп'ютерному обстеженні виявив ртуть у тканинах пацієнтки, яка скаржилася на постійний біль голови. Здавалось би, звідки? Ця жінка ніколи не працювала там, де є небезпека отруїтися. А виявляється, що коли її донька була маленькою і мала лише п'ять рочків (а зараз їй 30), вони міряли температуру й у спальні розбився термометр, витекла ртуть.
Вони змели її, прибрали в кімнаті. Але не провели дезактивацію, тож усі ті роки вона в спальні випаровувалася і спричиняла
інтоксикацію тканин тіла, адже має властивість вбиратися деревом, будматеріалами, тканиною, нелакованими меблями та іншими
предметами. Це дуже контактна речовина, тому її й слід зібрати якомога швидше.
Також ртуть міститься і в довкіллі. Скажімо, привезли пісок у пісочницю, діти граються, а руки часто не миють. А там так само є ртуть. Тож слід мати на увазі: одне миття з милом у десять і більше разів зменшує кількість молекул ртуті на руках. До речі, у тієї жінки ртуть виявили в корі мозку, печінці.
-- Якими ще ознаками може проявлятися незначне хронічне отруєння ртуттю?-- Крім болю голови, може бути підтошнювання, послаблення пам'яті, зниження працездатності й швидка втомлюваність. В
окремих випадках можливі порушення у верхніх дихальних шляхах, легке тремтіння рук та розлади з боку шлунка. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово вони з'являються. Серед них -- сонливість, апатія та емоційна нестійкість. Порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у важких випадках -- ноги та все тіло.
-- Що робити, якщо розбився термометр?-- Насамперед вивести всіх із приміщення, відчинити настіж вікна, щільно зачинити всі двері й максимально ізолювати забруднене приміщення. Тоді вдягти хоча б вологу марлеву пов'язку й негайно зібрати видиму розлиту ртуть за допомогою підручних засобів (це може бути гумова груша з тонким наконечником, щітка, совок, пластинки або пензлики замальгамованої міді, лейкопластир, скотч...) у скляну посудину з марганцівкою (два грами на літр води) або звичайною водою.
Збирати ртуть слід від периферії забрудненої площі до її центру, щоб не допустити забруднення взуття і подальшого поширення ртуті.
Тоді вимити забруднені місця мильно-содовим розчином (500 г соди на 4 л води та 400 г мила на 4 л води, після повного розмішування розчини змішують і заливають водою до 10 л.). Тоді слід щільно зачинити всі двері, підтримуючи температуру повітря не нижче 18 -- 20 °С протягом двох-трьох діб, а потім добре провітрити приміщення. Також слід промити міцним розчином марганцівки підошви взуття, якщо воно забруднене ртуттю (можна використати розчин 20% хлорного вапна).
До речі, категорично забороняється збирати ртуть пиловсмоктувачем, викидати її у смітник або каналізацію! Зібравши, її слід занести до управлінь надзвичайних ситуацій, які є при міських радах чи райадміністраціях. І пам'ятайте: що довше розлита ртуть у приміщенні, то вищий рівень забруднення її парами і більша кількість ртуті проникає під підлогу, у щілини та інші недоступні місця. А це надалі значно ускладнює її дезактивацію!
