Цієї весни випустив свою нову книгу «Нанозброя: зростаюча загроза людству» (Nanoweapons: a growing threat to humanity).
Дель Монте прогнозує, що до кінця 2020-х терористи зможуть отримати доступ до нанооружия і будуть здатні використовувати наноботів (нанороботів) для здійснення терористичних атак, наприклад, для зараження систем водопостачання великих міст або отруєння людей ін'єкціями. Нанодрони, на думку Дель Монте, також можуть стати інструментами біологічної війни.
Над мініатюризацією безпілотників військові лабораторії працюють давно. У минулому році в DARPA змогли похвалитися результатами своєї програми зі створення швидких легких автономних дронов. Невеликий дрон без управління операторами, без GPS навігації і покладаючись лише на свою систему датчиків, зміг літати по тестовим лабіринтах зі швидкістю 20 м/с. Наступна завдання — зменшення розмірів і маси всіх систем, щоб дрон міг оперувати швидко і самостійно усередині приміщень.
У 2014 році дослідники з армійської лабораторії США презентували мініатюрні крила довжиною 3-5 см, роботизовані мініатюрні ноги і моторчики з діаметром 2-3 міліметра. На думку дослідників, через 10-15 років вони зможуть створювати військових роботів-комах.
Це, звичайно, далеко не наноуровень, але це очевидний вектор розвитку військових технологій.
У 2010 році Пентагон висловлював побоювання, що нанотехнології призведуть до створення вибухонебезпечної штучної мікропилу, наноботи зможуть доставляти біологічна зброя, виступати у ролі зброї, і навіть наноботи будуть потрапляти при диханні в легені солдатів і виводити їх з ладу.
До речі, влітку 2016 року венесуельська влада пов'язують смерть Уго Чавеса з нанооружиєм. За даними Aporrea, до отруєння Чавеса могли бути причетні США і нанотехнології: «Нанозброю може транспортувати різні типи наночастинок, які здатні провокувати велике число таких хвороб, як інфаркт, порушення мозкового кровообігу, зупинку дихання, божевілля, СНІД та інші». На думку Aporrea, розробка нанооружия почалася в США в 2003 році за ініціативою президента Джорджа Буша-молодшого, і на ці цілі було виділено 3,7 мільярда доларів.
Про нанооружии також згадали після недавньої смерті в Малайзії Кім Чон Нама, зведеного брата північнокорейського лідера Кім Чен Ина, так як в теорії токсини можуть бути доставлені в організм наноносителями.
Сам Луїс Дель Монте у своїй книзі прогнозує, що автономні наноботи будуть в змозі збирати свої копії, тобто відтворювати самі себе. Управління мільйонами наноботів може стати величезною проблемою, а збої в програмному забезпеченні можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Наприклад, втрачений мільйон-другий військових наноботів може почати знищення не тих цілей або мирного населення.
Ще одна небезпека, на думку Дель Монте — це поява технологій створення мініатюрних атомних бомб, які можуть бути використані терористами для найрізноманітніших цілей. Також вчений стверджує, що США, Росія і Китай вже інвестують «мільярди» в розробку нанооружия і що світу загрожує нова гонка озброєнь, набагато небезпечніше тієї, що мала місце бути з ядерною зброєю.
У Кембриджському університеті вважають, що існує 5% ризик загибелі людства до 2100 року через застосування військових нанотехнологій, 10% ризик загибелі як мінімум одного мільярда осіб і 25% ризик загибелі як мінімум одного мільйона чоловік. При цьому 5% імовірність повного зникнення людства від нанооружия — це найвищий показник, такий же як смерть від штучного інтелекту (теж 5%). Ймовірності тотальної загибелі людства від ядерної війни або пандемії — нижче.
Інтерес до нанооружию відновився після присудження Нобелівської премії з хімії за 2016 рік. Її отримали Жан-П'єр Саваж (Jean-Pierre Sauvage), сер Джеймс Фрезер Стоддарт (Fraser Stoddart) і Бернард Лукас Феринга (Bernard L. Feringa) за розробку і синтез молекулярних машин. Вченим вдалося вивести молекулярні машини зі стану рівноваги, стало можливим створення мініатюрної версії двигунів. Це відкриває величезні перспективи для наноботів. У Нобелівському комітеті порівняли розробки Саважа, Стодарта і Феринги з створенням першого електродвигуна в 1830 році і передбачили, що молекулярні машини змінять весь уклад життя людства, як це зробили колись електродвигуни.
Сьогодні в ЗМІ в основному обговорюються медичні аспекти використання наноботів для лікування людини або для створення нових матеріалів, але військове додаток також очевидно.
У цьому світлі знову згадується і забута глобальна теорія «сірого слизу», яку озвучив у 1986 році Ерік Дрекслер (Eric Drexler). Передбачається, що самовідтворюються наномашини виступлять як машини не тільки творення, але й руйнування, вийшовши з ладу і безупинно переробляючи речовина і споживаючи енергію для свого копіювання. І замість запрограмованого знищення, наприклад, тільки ракет або реакторів в Ірані наноботи почнуть пожирати все інше. Або на безконтрольне їх самовідтворення можуть запрограмувати терористи.
У 2000 році ідеї Дрекслера розвинув Роберт Фрейтас (Robert Freitas). Він розділив «сірий слиз» на підвиди: «серії? планктон» — наноботів у Світовому океані, «сіру пил» — наноботів, які видобувають необхідні для реплікації речовини безпосередньо з повітря, «серії? лишаї?нік» — наноботів на поверхні Землі, і «вбивць біомас», що знищують живі організми. Для боротьби з «серои? слизом» Фреї?тас пропонував накопичувати армії «хороших» і бажано не самовідтворюваних наноботів, які можна використовувати для нейтралізації «поганих».
Війна майбутнього може виглядати як війна невидимих наноботів, а не як битви роботів або кибербаталии. Луїс Дель Монте вважає, що саме володіння нанооружиєм в 21-му столітті визначить, хто є наддержавою, а хто ні.
