Таємниця шкільної успішності: чому одні діти вчаться добре, а інші – погано?

Є діти, яким встановлено тільки шкільні невдачі? Є діти, яким ще до народження призначено стати відмінниками?

Найчастіше вчені цитують прямолінійну відповідь міжнародних експертів, що міститься в матеріалах міжнародних порівняльних досліджень PISA (Programme for International Student Assessment) і TIMSS (Trends in Mathematics and Science Study): «Діти з сімей з більш високим сімейним культурним капіталом демонструють більш високі освітні результати», передає Ukr.Media.

Але якщо це правда, чому багато хто з дітей, з «завещаним» їм високим культурним капіталом, так і не можуть себе реалізувати? Що їм заважає: байдужість вчителів, програми перевантажені, або власна лінощі? Або присутність однокласників, чиї шкільні невдачі фатально зумовлені кімнатою в комунальній квартирі і питущими батьками?

«Насправді багато факторів, які ми колись вважали важливими, не впливають на успішність дітей. А на те, що справді важливо, ми раніше не звертали уваги!...»

Багатство марно

Соціологічне дослідження – це безліч паперів та безліч запитань. Більшість питань (в цьому впевнені респонденти, тобто учасники дослідження) – взагалі не по справі. Тому далеко не завжди на ці питання відповідають чесно. Але анкети складені так, що у соціологів завжди є можливість перевірити щирість відповідей. Анкета для батькам учнів всіх ступенів навчання (з 2 по 11 клас), включала в себе 5 блоків питань. Чотири блоки – питання про сім'ю. П'ятий – про дитину і його успішності.

«Спочатку ми сподівалися отримати відповідь на питання, чи впливає на шкільні успіхи дітей матеріальний добробут і умови життя їхніх родин», – Однак прямої залежності від матеріального достатку ми не виявили.

«Більшість учасників нашого опитування,  мешканці комуналок. Тільки 20% родин живуть в окремих квартирах. Сім'ї відмінників і трієчників приблизно в рівних пропорціях проживають в комуналках і в окремих квартирах. Довелося зробити висновок: обстановка комунальної квартири не заважає дитині бути успішною у навчанні.

Не впливає на успішність дітей та наявність у сім'ї домашньої бібліотеки. У сім'ях 73% відмінників вдома зберігається більше 200 книг, але 75% сімей трієчників теж заявили, що їх сімейна бібліотека складається з 100 книг. Сім'ї 5% відмінників і 6% трієчників володіли великими бібліотеками (більше 1000 книг). Важко знайти залежність, вірно?

Важливе питання, яке хвилює всіх: чи впливають батьківські доходи на оцінки дітей? Можна стверджувати (як це роблять деякі), що при низькому рівні сімейних доходів дитина просто приречена отримувати погані оцінки?

Наше дослідження відповідає однозначно: ні.

В опитуванні брали участь малозабезпечені сім'ї. Саме з цих сімей вийшли 26% всіх трієчників і... 30% усіх відмінників! Відмінників у малозабезпечених сім'ях виявилося навіть більше, ніж трієчників.

В одному випадку діти з малозабезпечених (або, навпаки, заможних сімей) чомусь навчаються на трійки, в іншому – на п'ятірки!».

– А ви врахували, що сім'ї з високими доходами мають додаткові фінансові можливості? Наприклад, можуть найняти своїм дітям репетиторів?

– Так, і, як правило, наймають. Але найчастіше батькам не вдається компенсувати недолік сімейного спілкування вкладами в освіту дитини (репетитори, платні курси і т. п.). Ці вклади просто не працюють.

Матеріальне благополуччя і навіть багатство сім'ї саме по собі не здатне позитивно впливати на шкільні успіхи дітей.

Впливає інше. І тепер ми підходимо до найцікавішого.

Умова перша, несподіване – бабуся

Дослідження, проведене серед сімей, довело, що можна готувати уроки на кухонному столі в комуналці і бути відмінником. Можна мати окрему кімнату і бути трієчником. Неважливо, де ти живеш. Важливо – з ким.

Так от, виявилося, що 50% відмінників і хорошистів живуть в одній квартирі з бабусями і дідусями.

А 42% успішних дітей спілкуються зі старшими родичами, навіть якщо ті живуть в іншому місті. Трієчники ж у 40 % випадків взагалі не зустрічаються з бабусями і дідусями. А 5% дітей з низькою успішністю повідомили, що ніколи в житті не бачили старших родичів.

«Це тільки на перший погляд здається дивним. На шкільні успіхи дитини на всіх ступенях навчання безпосередньо впливають цінності його сім'ї. – Що важливіше для дорослих відносини всередині сім'ї, чим більшу цінність представляє для батьків школяра сімейне життя (у тому числі відносини зі старшими родичами), чим більше уваги приділяють побудові внутрішньосімейних зв'язків, тим вище шкільні оцінки їхньої дитини. Грамотно вибудувані внутрішньосімейні зв'язки свідчать про психологічної компетентності батьків. Тому їх можна назвати ключовим фактором, що визначає успішність дитини».

Умова друга, ще більш несподівана – родинне свято

– І в цьому зв'язку не повинен здаватися незвичним наступний приклад. – Наше дослідження показало, що 67 % хорошистів та відмінників початкової школи і 73 % хорошистів та відмінників середньої школи живуть в сім'ях, де завжди відзначаються сімейні свята. А ось в сім'ях більшості трієчників такі свята відзначаються епізодично. Або – не наголошуються взагалі!

І дуже важливо, щоб сімейні торжества не були імпровізованими (зібралися, випили, розбіглися). Треба, щоб сім'я готувалася до них заздалегідь: обговорювала подарунки, святковий стіл накривала, розробляла сценарій свята, шила костюми, розсилала родичам і друзям запрошення і т. д.

Ми знайшли одну цікаву закономірність: чим вищий дохід сім'ї і чим нижче культура сімейних свят, тим нижче оцінки дитини.

І навпаки: чим вище культура сімейних свят по відношенню до доходів сім'ї (середнім або навіть низьким) тим вище успішність школяра!

– Ми заговорили про сімейних святах. Побутує переконання, що майже в 100% випадків дві обставини руйнівно впливають на дітей: пияцтво одного з батьків та (або) їх розлучення. Ваше дослідження це підтверджує?

– Ми з самого початку задавалися питанням, чи впливає пияцтво батьків на успішність дітей. Це питання просто «лежить на поверхні». Але з'ясувалося, що факт пияцтва, сам по собі, без поєднання з іншими факторами, не є значущим для поганої успішності дитини. Більше того: коли батьки заявляють: «так, у нашій родині є проблема, і ми працюємо над нею», коли мами і тата починають реально щось робити в цьому напрямку, – це переламує негативну тенденцію, яка могла б вплинути на успішність школяра. Негатив компенсується конструктивною позицією батьків: вони усвідомили проблеми, існуючі в сімейних відносинах, і прагне їх вирішити.

Наприклад, деякі батьки учнів 5-9 класів заявили в анкетах про серйозні проблеми в одній або декількох сферах сімейних відносин. Ми повинні були б подумати, що їхні діти – якщо вірити загальновизнаним схемами – вчаться погано? Так нітрохи не бувало! У 90% цих батьків діти навчаються на хорошо і відмінно! Чому?

Просто ці батьки роблять реальні кроки для вирішення своїх сімейних проблем. Ми переконалися в цьому, вивчивши їх анкети.

У міжнародних дослідженнях часто підкреслюється: чим вище рівень освіти батьків, тим краще вчиться їхня дитина. Але це теж не так.

Наприклад, 64% мам і тат відмінників з початкової школи, які брали участь у нашому дослідженні, мають вищу освіту, а у 20% сімей відмінників з початкової школи один з батьків має навіть дві вищі освіти. 68% батьків трієчників мають тільки середню освіту. Здавалося б, все правильно, як у дослідженнях? Теж ні.

Якщо в початковій школі лише кожен п'ятий батько трієчника мав вищу освіту (21%), то в основній школі їх в два рази більше (43%). Тобто з часом діти високоосвічених батьків теж можуть стати трієчниками.

Але навряд чи ми повинні дивуватися тому, що 85 % всіх відмінників і хорошистів, які брали участь у дослідженні, живуть у повних сім'ях (причому, таких, в яких батько й мати є для дитини рідними). Тільки 5% відмінників і хорошистів живуть з мачухою чи вітчимом. Що стосується трієчників, то тут ситуація прямо протилежна: більше половини з них (55%) живуть у неповних сім'ях!

Хочу підкреслити: життя в неповній родині ще не зумовлює низьких шкільних результатів. Ми знаємо навіть відмінників (10% всієї вибірки), які виховуються в неповних сім'ях. Зазвичай їх мати чи батько заявляють, що свідомо не вступають у новий шлюб, щоб повністю присвятити себе дитині.

Але найчастіше до статусу неповної сім'ї приводить ряд послідовних батьківських помилок. У якихось життєвих ситуаціях батьки повели себе недостатньо конструктивно. І — не подумали про те, що розплачуватися за це будуть їхні діти.

Будьте задоволені життям – і ваші діти стануть відмінниками

– По суті, у вашому дослідженні ви прийшли до висновку, що на шкільні успіхи дитини впливають батьки. Але тоді могли б ви намалювати мені портрет ідеальних батьків? Про яких можна сказати: їх діти будуть (якщо у них є, звичайно, здібності до навчання) на навчання на «добре» і «відмінно»?

– Якщо для батьків важлива цінність сімейних відносин, то наступна за значимістю цінність – професійна самореалізація. Можливо, цю світоглядну і життєву позицію батьків по відношенню до праці дитина сприймає як норму і реалізує стосовно до власного праці – навчальної діяльності.

Ще одна важлива суб'єктивна особливість, яка відрізняє сім'ї відмінників і хорошистів від сімей трієчників. Як не дивно, це – задоволеність життям.

Про це розповіли 91% батьків відмінників і хорошистів і тільки 62% батьків трієчників. Думаю, що багато читачів можуть вважати це заявою або обманом, або самообманом.

Адже 30% сімей відмінників і хорошистів, які брали участь у дослідженні, належать до малозабезпечених сімей. А більшість з них живуть у комунальних квартирах.

– Чим більше задоволені життям батьки, тим успішнішими в навчанні їх діти. – Це – закономірність. 23% батьків трієчників відповіли, що не повністю задоволені своїм життям, а 9 % заявили, що власне життя взагалі їх не влаштовує. Серед батьків відмінників «незадоволених» взагалі немає. На всіх рівнях освіти-від початкової до старшої школи) незадоволені життям батьки, як правило, не задоволені та навчальними досягненнями власної дитини. Я думаю, кожному педагогу відомий цей персонаж – «дитина незадоволених батьків». Його батькам завжди здається, що головний ресурс розвитку їх чада – це не власна сім'я, а спілкування з однокласниками з сімей з більш високим соціальним статусом. Якщо ж таких однокласників немає, сім'я знову і знову шукає для нащадка іншу школу. Але «дитина незадоволених батьків» і в новій школі продовжує вчитися незадовільно. Адже його проблеми – не в школі і не в однокласниках. Його проблеми в сім'ї.

— І все ж, я думаю, більшість читачів, дійшовши до цього місця, не повірить, що матеріальне становище сім'ї в дійсності так мало значить для успіхів школяра. І що особисте відчуття щастя, яке відчувають батьки, набагато важливіше для їх дітей

– Насправді тут проявляються більш складні взаємозв'язки. Ми прийшли до висновку, що успішність школярів корелює не з об'єктивними фінансово-економічними умовами, в яких живе сім'я (вони, як ми вже бачили, можуть бути однакові і у відмінників, і у трієчників), а з системою цінностей їхніх батьків. В тому числі – з економічною компетентністю батьків, за їх бажанням і вмінням інвестувати в майбутнє своєї родини. Ця компетентність виражається через співвідношення між рівнем доходу та якістю матеріального оточення, який сім'ї при даному рівні доходу вдається забезпечити. Тобто на перше місце знову висувається особа батьків, їх відносини з близькими і з навколишнім світом.

Тому в сім'ях з відносно низьким доходом, але більш високим рівнем предметного оточення (квартира, машина, дача) діти показують більш високі освітні результати, ніж у тих сім'ях, де рівень доходу відносно високий, але якість предметного оточення нижче.