Про це йдеться в статті, опублікованій в журналі Polymer Chemistry.
"Чисельність населення Землі постійно зростає і разом з нею зростає і попит на пластик. Наш "відновлюваний" пластик – хороша альтернатива для полімерів, синтезованих з вуглеводнів. Вони дешеві і при цьому добре розкладаються мікробами, завдяки чому вони не будуть засмічувати океани та суходіл, як це роблять їх нафтогазові "кузени", — пояснює Антуан Бушар (Antoine Buchard) з університету Бата (Великобританія).
Сьогодні на звалища Землі кожен рік потрапляє близько 300 мільйонів тонн пластикового сміття, більша частина якого не розкладається грунтовими мікробами і залишається в майже незайманому вигляді протягом десятків і навіть сотень років. Багато частинки пластику потрапляють у води світового океану, де вони проникають в шлунки риб і птахів часто стають причиною їх загибелі.
Бушар і його колеги з університету пропонують боротися з цією проблемою, використовуючи створені ними методики синтезу пластмас і полімерів, які застосовуються сьогодні для виготовлення посуду, компакт-дисків, лінз для окулярів та техніки, а також інших предметів побуту.
Їх методика синтезу дозволяє "склеювати" молекули простих цукрів і вуглекислого газу і перетворювати їх в самостійні ланки майбутніх полімерних молекул вже при кімнатній температурі, не застосовуючи для цього фосген та інші токсичні каталізатори, які сьогодні використовуються в промисловості при виробництві подібних речовин. Ці молекули, як показали подальші експерименти, можуть самі по собі склеюватися в довгі ланцюжки без участі каталізаторів або нагрівання розчину.
Ці полімери, так звані полікарбонати, добре розкладаються бактеріями і їх "вуглеводні" версії уже сьогодні використовуються в медичній і харчовій промисловості для найрізноманітніших цілей. Використання простих цукрів і СО2 з повітря, своєю чергою, зробить їх більш доступними і дозволить використовувати подібні пластики в побуті та на виробництві в більш широких масштабах.
Російські вчені створили надміцні полімери, здатні замінити метал "Властивості цих пластиків можна гнучко змінювати, модифікуючи їх структуру молекул. Наприклад, ми можемо змусити клітини прилипати до нього, зробивши його молекули позитивно зарядженими. Це дозволить застосовувати структури з такої речовини для вирощування штучних тканин і органів, що ми вже зараз зайнялися", — підсумовує Джорджина Грегорі (Georgina Gregory), колега Бушара по університету.
