Про це свідчить нове дослідження, результати якого були опубліковані в науковому виданні Space Physics.
Магнітні поля навколо планет, відомі також як магнітосфера, створюють щити проти бомбардування сонячною радіацією, тобто частинками сонячного вітру. Приміром, на Землі, магнітосфера шикується в лінію досить близько до осі обертання планети, і лінії магнітного поля з'являються з північних і південних полюсів Землі. Однак на Урані магнітосфера трохи більше хаотична.
Вісь обертання Урану нахилена під кутом 98 градусів, а магнітне поле планети поза її центру нахилене ще під 60 градусами. Планета робить повний оборот за 17.24 години. Її магнітне поле періодично відкривається і закривається, оскільки лінії магнітного поля регулярно роз'єднуються і знову з'єднуються.
Дослідники з Технологічного Інституту штату Джорджія в Атланті зрозуміли це, змоделювавши магнітосферу Урану, цифрові моделі і дані, отримані космічним зондом Вояджер 2, який пролетів перед планетою в 1986 році.
«Уран – це геометричний кошмар» - повідомила Керол Піті, співавтор дослідження, в своїй заяві.
«Магнітне поле цієї планети падає дуже швидко, як дитина, що котиться клубком вниз з пагорба. Коли намагнічений сонячний вітер зустрічає цю падаючу область, вона може знову з'єднатися, і, таким чином, магнітосфера Урану то відкривається, то закривається щодня».
Коли магнітосфера відкривається, вона дозволяє сонячним часткам бомбардувати планету. Потім коли лінії магнітного поля знову з'єднуються, цей природний щит може продовжити блокувати сонячний вітер.
Цей процес може бути пов'язаний з північними сяйвами на Урані. Точно так само, як північне сяйво на Землі та інших планетах, атмосфера Урана висвітлюється, коли частинки сонячного вітру входять до нього і взаємодіють з такими газами як азот і кисень.
