Життя після смерті: припущення і докази

 Наскільки справедливо це висловлювання, судити складно, але напевно багато хто погодиться, що думки про смерть – самі страшні, моторошні, паралізуючі. При цьому більшість людей лякає не стільки думка про смерть, про самому процесі вмирання, скільки думка про те, що ж буде після цього. А між тим усі ми коли-небудь помремо, а тому питання, що чекає на людину у потойбічному житті і чи є воно взагалі, це загробне життя, хвилює дуже багатьох.

Версій того, що ж робиться з людиною після смерті, предостатньо, передає Ukr.Media. Тільки є одне «але» – жодна з них ніколи не дасть стовідсоткової гарантії, що все буде саме так. І питання, чи означає смерть припинення всілякого буття або вона являє собою початок іншого, нового життя, навряд чи коли-небудь буде остаточно закритий. Що ж з цього приводу кажуть древні і сучасні релігії, парапсихологи, лікарі, а також люди, які пережили клінічну смерть – читайте в цій статті.

 

У що вірили стародавні народи?

В різний час в різних культурах було своє уявлення про потойбічне життя. Народи глибокої давнини, наприклад, не сумнівалися в існуванні потойбічного світу, ось тільки він представлявся їм як похмуре царство, куди не проходить сонячне світло, де немає місця радості. Така доля чекала всіх без винятку дітей і дорослих, бідних і багатих, добрих і злих. Такими, наприклад, були загробні світи у шумерів і аккадців, що належали до однієї з перших цивілізацій в історії людства, а також у древніх єгиптян і греків на зорі їх розвитку.

В якийсь момент така система перестала влаштовувати людей, і виникла інша, яка обіцяла вічні насолоди тим, хто вів благодійне життя, і вічні муки тим, хто на землі робив багато зла. Першими думка про те, що після смерті всяку людину чекає розплата за земні справи, стали розвивати єгиптяни вважали, що ворота раю відкриваються перед душами, які пройшли суд Осіріса, який царює в потойбічному світі.

Відбувалося це так: на одну чашку ваг клали серце людини (символ душі у давніх), а на другу – перо, що символізує істину. Вважалося, що душа, не обтяжена гріхами, в буквальному сенсі легка, як пір'їнка, і не переважить пера. Таким душам шлях в рай був забезпечений.

Грішники середньої руки могли порозумітися перед божественним судом і виправдати свої погані земні справи. Тим же душам, які виявлялися набагато важче пера богині Маат, тобто були переповнені злом і пороками, шлях у загробне життя було замовлено – вони вирушали прямо в пащу жахливої потвори з тілом лева і головою крокодила. Та наставав для них небуття, абсолютна порожнеча – для древніх єгиптян це було страшніше будь-якого пекла.

Взагалі ставлення до смерті в Давньому Єгипті було трепетне: до неї готували чи не з моменту народження, вважаючи земне життя лише коротким моментом ночі, а шлях у потойбічний світ – довгоочікуваним виходом до світла дня.

При цьому існувала думка, що в загробному світі людина буде жити точно так само, як на землі. Наприклад, фараон залишиться правителем, жрець...

Померлих ховали разом з предметами домашнього вжитку, одягом, прикрасами і навіть з дружинами, наложницями, рабами і належали їм тваринами – з усім, що могло знадобитися їм після смерті. У це вірили, до речі, не лише єгиптяни, а й багато інших народів, у тому числі слов'яни.

Між тим стародавні індійські релігії, такі як буддизм, індуїзм і джайнізм були засновані на вірі в те, що кожна жива істота приречена вмирати і знову народжуватися на землі до тих пір, поки тернистим шляхом самопізнання не досягне метафізичного сверхбитія, або абсолютного начала – нірвани. Між буттям душі грішників проходять через чистилище, в якому є кілька кіл пекла – кожен прийдешній страшніше і холодніше минулого.

Реінкарнація, головним чином, визначається вищим світопорядком. Залежність переродження від людини часткова. Перероджуючись знову і знову, своїми вчинками він може погіршити або, навпаки, поліпшити умови існування своєї душі в наступному втіленні, наблизивши або віддаливши мить визволення від страждань. При цьому деякі деталі цієї картини світу у різних індійських релігіях можуть відрізнятися, але суть у них одна.

Про пекло і рай

Завдяки християнству рай і пекло набули чітких обрисів. На землі близько 2 млрд. чоловік вважає, що грішників чекають вічні страждання, наприклад, у вогняних річках, сірчаних озерах. Когось чекають різні гади і страшні демони-мучителі. Пекло християн найстрашніший. Пекло докладно описав один з італійських поетів. Мабуть, ви здогадалися, що мова йде про Данте Аліг'єрі в його «Божественної комедії».

Згідно з християнським святим писанням, праведники і розкаяні грішники потрапляють в рай – місце безтурботного вічного життя.

Для справжнього християнина небесне царство більш важливо, ніж земне існування. Якщо звернутися до Старого Завіту, стане очевидним, що смерть краще дня народження.

Розглянемо перспективи людської душі в християнському потойбічному світі. В ньому стає доступним спілкування з ангелами і демонами. Напрямок розвитку душі зазвичай збігається з таким при житті.

Пару днів душа перебуває на землі. Вона відвідує дорогі їй місця, а на 3 день виявляється в раю і протягом 6 днів милується його красою. Після такого 6-денного милування духовна сутність знайомиться з пеклом і його мешканцями. Триває «екскурсія» 30 днів. Лише на 40-й день Богом визначається подальша доля душі.

Католики здавна вважають, що крім пекла і раю є ще і чистилище, в якому грішникам представляється можливість позбутися гріхів. Православні християни в чистилище не вірять, але визнають необхідність невпинно молитися за померлих.

А, може, і немає нічого

Постійно розкриваються матеріальні сутності явищ, які не були відомі нашим предкам. Це одна з головних причин збільшення кількості атеїстів і просто скептично налаштованих людей, які вважають смерть «фінішем», після якого немає нічого. Ця частина населення планети порівнюють смерть зі сном без сновидінь.

У той же час до цих пір багато прихильників того, що мисляче і чувствовавшее створення не може зникнути без сліду. Чимало й тих, хто каже, що частинка людини після смерті залишається у його нащадків, у створених ним творах мистецтва, посаджених їм деревах...

У свій час американський учений Керолін Порко сказав, атоми організму після смерті опиняються в космосі і стають або масою, або енергією.

Схожа віра була характерна представникам філософського вчення, яке старше християнства. Мова йде про послідовників Епікура, який стверджував про повне зникнення людини після смерті. До речі, епікурейці не заперечували факт існування душі. Мовляв, вона розпадається на мільярди атомів і зникає.

Що говорить наука?

Ви не знайдете вченого, який здатний виразно пояснити, що таке остаточна біологічна смерть. Близько 40 років тому з'явився новий медичний термін – «смерть мозку». При такому стані можливе штучне підтримання роботи серця та інших органів. Що виходить? Мертве тіло не виглядає таким. Також відомі випадки, коли після припинення роботи органів, деякий час триває мозкова активність.

Постійно з'являється інформація про нові випадки клінічної смерті, при якій органи і системи «мовчать», а мозок продовжує функціонувати.

Що розповідають люди, що побували між смертю і життям? Ось кілька прикладів: тунель, в кінці якого сяяло яскраве біле світло, зустріч з померлими родичами, бачення свого тіла з боку.

Реальний випадок. Американська студентка Тріша Бейкер унаслідок аварії опинилася в лікарні. У якийсь момент вона відчула, що знаходиться під стелею і зверху вниз дивиться на своє тіло і мельтешащих біля нього лікарів. Потім вона опинилася в лікарняному коридорі, де побачила свого вітчима, який чекав вердикту лікарів. Убитий горем чоловік купував собі в автоматі шоколадний батончик. Ця, здавалося б, незначна деталь згодом стала для Тріши доказом того, що вона дійсно побувала у світі духів.