Якими будуть закони марсіанських колоній

 Через майже 400 років Ілон Маск презентує проект нового «Мейфлауера», пасажири якого повинні заснувати колонію вже на Червоній планеті, передає Ukr.Media.

Які закони для Марса є вже зараз?

З того моменту, як земляни «дотягли» до космосу, з'явилася необхідність у правовому регулюванні діяльності людини в космічному просторі. Основа міжнародного космічного права була закладена з підписанням у січні 1967 року Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла», для стислості іменується «Договір про космос». Основним наріжним каменем даного документа є положення статті 2 Договору: «Космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, не підлягає національному присвоєнню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами».

А це означає, що жодна держава не може відгородити собі шматочок Марса, як, втім, і Місяця, і оголосити, що тепер це територія його країни. 

На Марс як на міжнародні морські води ні держави, ні приватні компанії не зможуть заявити свої права.

Це, звичайно, не каже, що марсіанські поселенці будуть безправні і їх хто завгодно зможе посунути з займаної території, ні. Але це буде, ймовірно, лише певне пріоритетне право на використання ділянки, яку ти зайняв першим. З вищевказаних причин колоністам і компаніям, колонизируючим Марс, не варто побоюватися чисельних «власників» марсіанських ділянок. 

Приватні колонії в космосі

Завдяки картам з підручників історії ми пам'ятаємо, що колись земна куля була засаджена квітами європейських колоніальних імперій, освоєнням заморських колоній займалися в більшості випадків саме приватні компанії. Британська Ост-Індська компанія, приміром, здійснювала колонізацію Індії та країн Сходу. Немає нічого дивного, що тепер за справу колонізації і освоєння космосу беруться приватні компанії, такі як, наприклад, SpaceX, Planetary Resources або Deep Space Industries.

Створення постійних поселень поза Землі – нова глава в історії людства. Ми вперше стикаємося з тим, що крім екіпажів космічних кораблів, космічних туристів в майбутньому з'явиться третя категорія людей, що відправляються в космос, – колоністи-переселенці, які відлітають надовго, якщо не назавжди.

І незважаючи на те, що територія Марса не буде належати тій чи іншій державі, марсіанські колонії не опиняться поза межами правового поля. Очікувати, що приватні компанії будуть робити на Червоній планеті все, що захочуть, не варто. Як на морському кораблі діє закон тієї держави, під чиїм прапором він плаває, так і на космічному кораблі діятимуть закони тієї країни, у регістр якої занесений цей космічний об'єкт. І навіть вийшовши на «берег», на марсіанську поверхню, яка не належить жодній державі, ці закони дотримуватися доведеться. 

Конституція колонії і невід'ємні права колоніста

Деякий час тому BBC Future повідомило про цікавому зібранні, що пройшов в одному з районів південного Лондона. Подією, що об'єднав три десятки людей в одній погано освітленій кімнаті на околиці британської столиці, стала Міжнародна конференція позаземних свобод. Причому вже друга за рахунком. Зібрав ентузіастів колонізації космосу Чарльз Кокелл – директор Британського Центру астробіології і професор Единбурзького університету. Серед присутніх були юристи і антропологи, філософи та дослідники космосу – вчені, які об'єдналися заради створення концепції управління тим, що поки ще не існує в реальному житті.

Чарльза Кокелла турбує майбутнє людства далеко від Землі. Свобода зіграла дуже важливу роль в історії людської цивілізації, вважає він. Тому він і його однодумці задумалися над питанням: «Як забезпечити людині свободу в суворих умовах космосу?»

Корінні марсіани прав не мають!

Карл Саган, американський астроном та вчений, видатний популяризатор науки, відомий своїми посланнями до інопланетного розуму, вигравіруваними на пластинках «Піонерів» і «Вояджерів», вважав, що якщо на Марсі є життя, то в такому випадку воно належить марсіанам, навіть якщо вони всього лише мікроби. Але навряд чи ми відмовимося від колонізації Марса, якщо це буде єдиною перешкодою. Не відмовилися ми від освоєння Америки та Австралії тільки тому, що там живуть корінні мешканці.

Чи зможуть жителі колоній створити свою державу на Марсі і видавати свої закони?

На початку статті ми не випадково звернулися до подій чотирьохсотрічної давнини. Багато в чому наші уявлення про майбутнє формуються в минулому. На зорі космічної фантастики ми ще не мали досвіду освоєння космічного простору. Але був досвід епохи великих географічних відкриттів. Європеєць, висаджуючись практично на кожен невідомий йому берег, знаходив і більш-менш прийнятні умови для існування, і місцевих жителів. За умови відмови від деяких благ цивілізації того часу на нових відкритих землях цілком можна було жити і створювати колонії, особливо не замислюючись про підтримку зв'язку з метрополією.

Але колонізація Марса відбуватиметься інакше. Мешканці перших колоній на Марсі не зможуть жити без постійного зв'язку з планетою-матір'ю. Навіть якщо виробництво продуктів харчування, будівельних матеріалів, вироблення електроенергії і вдасться організувати на Червоній планеті, то електроніку, складні прилади, ліки і ще багато чого, без чого неможливе життя в космосі, доведеться привозити з Землі. Відтворити земну промисловість на Марсі, для того щоб повністю задовольнити потреби поселень на Червоній планеті, буде неможливо дуже довгий час. 3D-принтери, на які покладаються великі надії, ще не володіють такими можливостями, щоб друкувати все необхідне.