Компанія IBM провела випробовування системи, що дозволяє швидко розгорнути мережу для передачі даних в місцях зі зруйнованою інфраструктурою після стихійних лих. Вона складається з автономних водонепроникних пристроїв, які утворюють мережу з комірчастою топологією, що дозволяє користувачам підключатися до інтернету через Wi-Fi, повідомляється в блозі IBM, інформує Ukr.Media.
Найчастіше при стихійних лихах руйнується критично важлива інфраструктура, в тому числі телекомунікаційна, що ускладнює для рятувальників збір інформації про стан людей та інфраструктуру. Приміром, у 2017 році на Пуерто-Ріко обрушився ураган Марія, через який майже весь острів залишився без електрики та зв'язку. Для швидкого часткового відновлення зв'язку американські компанії запропонували використовувати різні підходи. AT&T запустила телекомунікаційний дрон, а компанія X, що входить в холдинг Alphabet, розгорнула над островом мережу з телекомунікаційних стратостатів.
Інженери з IBM запропонували використовувати для таких ситуацій інший підхід, що дозволяє розгорнути велику мережу для передачі даних без істотних витрат. В рамках проекту OWL вони розробили мережу, що складається з окремих невеликих пристроїв, які можна розміщувати на деревах, дорожніх знаках і навіть на воді завдяки водонепроникному корпусу. Їх можна розміщувати не тільки вручну, але і, наприклад, скидаючи з дронів або гелікоптерів. Кожен такий пристрій має власний акумулятор і здатний працювати автономно.
Мережа, запропонована IBM, складається з пристроїв трьох рівнів. Пристрої типу DuckLink відповідають за зв'язок з кінцевими користувачами через Wi-Fi. Після підключення користувач потрапляє на сторінку, схожу на сторінки авторизації в публічних мережах. На ній він може відправити рятувальникам повідомлення і знімки руйнувань, а також отримати доступ до карти місцевості з нанесеними пунктами надання допомоги. Дані, одержувані від користувачів потрапляють в єдину систему відстеження, яку також розробили учасники проекту.
Самі по собі DuckLink-пристрої не можуть виходити в мережу. Натомість вони використовують в якості проміжних точок передачі даних пристрою MamaDuck. Ці пристрої оснащені як Wi-Fi передавачами, так і передавачами, що працюють за стандартом LoRa, що дозволяє передавати дані на відстані приблизно десяти кілометрів. MamaDuck зв'язують LoRa з пристроями третього типу під назвою PapaDuck, які вже мають доступ до стаціонарних точок виходу в інтернет.
У березні 2019 року інженери проекту провели первинні випробовування системи в зруйнованих після урагану Марія районах Пуерто-Ріко. Під час випробувань їм вдалося розгорнути п'ять невеликих мереж, які складаються сумарно з 65 пристроїв типу DuckLink, а також неназваної кількості пристроїв інших типів. Інженери також випробували альтернативний метод розміщення пристроїв, закріпивши один з пристроїв на невеликому аеростаті з двох повітряних куль. Розробники відзначають, що вартість пристроїв становить кілька десятків доларів, що потенційно дозволяє забезпечити відносно недорогу тимчасову мережу для зв'язку з рятувальниками після стихійних лих.
Деякі компанії пропонують використовувати для забезпечення великої території бездротовим зв'язком псевдосупутники — безпілотні літальні апарати, здатні перебувати на великій висоті протягом декількох тижнів або місяців. Влітку 2018 року подібний апарат Zephyr S, розроблений Airbus, побив рекорд тривалості польоту, пробувши в повітрі майже 26 діб. Незадовго до цього компанія оголосила про початок серійного виробництва таких апаратів і намір довести його темпи до декількох десятків апаратів на рік.
