Німецькі вчені розробили «очі» для автопілота літака

У великих аеропортах система посадки за приладами дозволяє комерційним літакам сідати на смугу з високою точністю. Антени посилають радіосигнали автопілоту, щоб переконатися, що він безпечно наближається до злітно-посадкової смуги. Сьогодні також розробляються процедури, які дозволять здійснювати автоматичну посадку на основі супутникової навігації. Тут також потрібна наземна система для збільшення зображення, інформує Ukr.Media.

В рамках проекту C2Land, підтриманого урядом Німеччини, дослідники з Мюнхенського технічного університету розробляють систему посадки, яка дозволяє невеликим літакам приземлятися без допомоги наземних систем. Автопілот використовує GPS-сигнали для навігації.

Однак є одна проблема: ці сигнали чутливі до різних зовнішніх факторів, наприклад атмосферних збурень. GPS-приймач в літаку не завжди може надійно виявити такі перешкоди. В результаті наявні методи заходження на посадку за допомогою GPS вимагають переходу на ручне управління на висоті не менше 60 метрів.

Для забезпечення можливості повністю автоматизованої посадки команда вчених розробила оптичну систему відліку: камеру в нормальному видимому діапазоні і інфрачервону камеру, яка також може надавати дані в умовах поганої видимості. Дослідники створили спеціальне програмне забезпечення для обробки зображень, що дозволяє системі визначати знаходження літака щодо злітно-посадкової смуги (ЗПС).

В кінці травня вчені перевірили систему, посадивши тестову модель літака на аеродромі компанії Diamond Aircraft. За словами льотчика-випробувача, що перебував у кабіні літака, камери розпізнавали злітно-посадкову смугу на великій відстані від аеропорту. Система автоматично направила лайнер на посадку і приземлила його точно на осьовій лінії ЗПС.