Археологи дізналися, як пересували каміння Стоунхенджа при будівництві
Вчені вважають, що каміння було доставлене по суші.
В результаті нових досліджень археологи розгадали ще одну загадку Стоунхенджу. Виявляється, блоки блакитного каменю доставлялися з Уельсу в англійське графство Вілтшир по суші, а не по воді, як вважалося раніше.
В Стоунхенджі є дві групи каменів. Сіро-зелені, які стоять у центрі і складаються з пісковика сарсену. А блакитні і пурпурно-зелені — це вівтарні камені, в основному вони складаються з блоків магматичних порід долериту і риоліту. Вченим давно відомо, звідки були взяті сарсени, так як в 30 кілометрах від пам'ятника існує джерело цього матеріалу, а ось історія «блакитних каменів» залишалася неясною, інформує Ukr.Media.
Популярна теорія припускає, що вівтарний камінь був привезений з узбережжя Пемброкшира, в Мілфорд-Хейвен, після чого блоки переплавили вгору по Бристольскому каналу. Проте новий аналіз віку і мінерального складу головного вівтарного каменю і його передбачуваного джерела показав, що вони не збігаються.
Вчені вважають, що вівтарний камінь, швидше за все, був привезений з сходу з міста Абергавенні (межа Англії і Уельсу). Ця теорія припускає, що камені були доставлені по суші.
У своєму новому дослідженні археолог Роб Іксер і його колеги повторно досліджували як вівтарний камінь, так і пісковики у Мілфорд-Хейвен. Група вчених використовувала передові методи рентгенівської спектроскопії для визначення точного мінерального складу обох порід і зміряла співвідношення ізотопів крихітних кристалів циркону, щоб визначити, скільки років кожному пісковику. Результати, за словами дослідників, показують, що вівтарний камінь не міг бути отриманий з пісковиків у Мілфорд-Хейвен.
«Тепер наше завдання полягає в тому, щоб знайти справжнє джерело вівтарного каменю», — коментують вчені.