Вчені пояснили, у чому секрет успіху "Гри престолів" з погляду науки

Автору "Пісні льоду і вогню" вдалося не лише максимально реалістично показати взаємини між персонажами, а й підтримати інтерес читача, завдяки порушенню хронологічного порядку, інформує Ukr.Media.

"Гра престолів" — фентезі — телесеріал від каналу HBO, в основі якого-цикл романів "Пісня льоду і вогню" американського письменника-фантаста Джорджа Р. Р. Мартіна. Прем'єра серіалу відбулася у квітні 2011 року, а його дія розгортається на вигаданих континентах — Вестерос і Ессос, — у світі, де сезони тягнуться роками.

Останній сезон "Гри престолів" вийшов у травні минулого року. Серіал виявився напрочуд популярним: він не лише отримав мільйони шанувальників по всьому світу, але й десятки премій. І, згідно з дослідженням, опублікованим в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, секрет успіху як Книги Мартіна, так і її екранізації має наукове обґрунтування.

"Розповідання історій — давня форма мистецтва, важливий механізм у соціальних зв'язках. Історії, створені в наративах, часто дотримуються принципу, за яким соціальні відносини повинні відображати відносини в реальному житті, навіть якщо вони відбуваються у фантастичному або вигаданому світі. Світ в оповіданні повинен бути збудований у такий спосіб, щоб за ним було реально когнітивно простежити. Також важлива манера розповіді, крім простої розповіді про послідовність подій", — пишуть автори роботи — вчені з університетів Кембриджа, Оксфорда, Лімеріка, а також Уорікського університету.

Вони вивчили весь цикл романів Джорджа Мартіна і побудували мережу відносин між його персонажами, виділивши кожного (якщо в книзі зазначено, що двоє людей раніше знали один одного, їх зв'язок теж відзначали). Зрештою, вийшов список з 2007 героїв: математики і літературознавці виявили, що 1806 з них взаємодіяли з іншим персонажем хоча б один раз. Всього вони виявили 41 000 взаємодій між діючими особами.

Як виявилося, Мартін ніколи не перевантажує читачів відносинами між героями і їх взаємодіями одне з одним. Замість цього він пише від імені різних персонажів (всього події показані очима 24 дійових осіб), тому кожна глава включає близько 150 взаємин у будь-який момент часу, а не десятки тисяч, розкиданих по всьому твору. 150 — саме те середнє число взаємодій, яке людський мозок здатний обробити одночасно, відзначили автори роботи.

"Для порівняння зв'язків персонажів з реальними соціальними зв'язками в міфологічній і художній літературі, у тому числі в творах Шекспіра, ми використовували теорію графів. Однак, щоб зрозуміти причини успіху цього твору, ми вийшли за рамки цієї теорії і досліджували когнітивну доступність, а також відмінності між тим, як представлені важливі події і як вони розгортаються. Відмінна риса "Пісні льоду і вогню" в тому, що смерті персонажів сприймаються багатьма читачами як випадкові і непередбачувані. Незалежно від того, чи є ви правителем семи королівств, спадкоємцем стародавньої династії або стражем півночі, ваш кінець може бути ближче, ніж ви думаєте. Роберт Баратеон зустрів свою смерть під час полювання на кабана, Візеріс Таргаріен — під час бенкету, а Еддард Старк — коли він зізнався у злочині в спробі захистити своїх дітей", — пояснили вчені.

За їхніми словами, очікування фінального сезону серіалу здебільшого було пов'язано з тим, що глядач хотів нарешті дізнатися, хто з героїв помре, а хто залишиться в живих. Крім того, роблять висновок автори дослідження, "Гра престолів" стала феноменом культури з двох причин: твір імітує реальні соціальні зв'язки, як в ісландських сагах, і використовує не хронологічний порядок. Завдяки цьому кульмінаційні моменти, такі як смерть персонажів, вдається зробити правдоподібними, але все ще непередбачуваними.

"Автор вибудовує глави в особливому порядку і змушує події здаватися навіть більш випадковими, ніж якби це було показано відповідно до хронології. Інакше непередбачувані смерті могли бути куди менш шокуючими. Відображення значущих подій у часі дискурсу, а не в тому порядку, в якому вони насправді відбуваються, здається, підігріває очікування читача. Ми вважаємо, що чудове поєднання реалізму (правдоподібності), когнітивного балансу і непередбачуваності — це ключ до успіху серіалу", — підкреслили вчені.