А ви знали, що в японському метро вночі виробляють лід? Його використовують для кондиціонування повітря. Розповідаємо, як це працює.
Справа в тому, що в Японії досить дорога електроенергія. Через малу територію та велику чисельність населення ресурси країни сильно обмежені, нема власних значних покладів нафти, газу, вугілля. А ще майже повною зупинкою атомних електростанцій після Фукусіми, що змусило країну покладатися на дорогий імпорт викопного палива. Це створює величезний тиск на енергетичний сектор і спонукає до пошуку інноваційних рішень для енергоефективності та енергоощадження на всіх рівнях.
Тому японці економлять, іноді дуже незвичайними для нас способами.
Більшість станцій японського метро потребують охолодження через високі теплові навантаження від обладнання, поїздів та пасажирів, а також через специфічний дуже жаркий та вологий клімат Токіо. Навіть глибокі станції потребують кондиціонування через ці внутрішні джерела тепла.
Суть полягає в тому, щоб виробляти "холод" (наприклад, лід або охолоджувати воду до низьких температур) вночі, коли електроенергія дешевша (так звані "нічні тарифи") і попит менший, а потім використовувати цей накопичений холод вдень, під час пікових навантажень і найдорожчих тарифів.
Сучасні системи льодового акумулювання працюють так: лід виробляється у великих резервуарах (часто під землею) за допомогою чилерів. Потім, коли потрібне охолодження, холодна вода (або інший теплоносій), що циркулює через ці резервуари, охолоджується льодом. Ця охолоджена вода подається до теплообмінників (випарників) в системах вентиляції та кондиціонування повітря, і вже повітря, проходячи через ці теплообмінники, охолоджується і подається в приміщення станції.
Окрім виробництва льоду вночі, цей принцип має додаткову перевагу: чилери працюють в умовах нижчих температур навколишнього середовища, що підвищує їхню ефективність (коефіцієнт перетворення енергії, COP) порівняно з роботою вдень у спеку. Це зменшує загальне енергоспоживання системи.
Загалом, це ілюструє концепцію "розумного міста" та адаптивних інфраструктурних рішень. Це не просто технологія охолодження, а приклад інтелектуального управління енергоресурсами.
Ця технологія використовується не тільки в Японії, а й в інших країнах для великих будівель, включаючи деякі об'єкти інфраструктури, для економії енергії. Такі системи успішно інтегровані в аеропортах (наприклад, Міжнародний аеропорт Дубая), великих дата-центрах, лікарнях, університетах, торгових центрах. Вона особливо ефективна там, де є значний розрив між нічними та денними тарифами на електроенергію.
