У ході недавніх досліджень у людей, що населяють Тибет, було виявлено кілька генетичних мутацій, які, за всією видимістю, відповідальні за неймовірну стійкість, що дозволяє їм цілком комфортно себе почувати на великих висотах.
Численні дослідження, в тому числі й роботи генетика Чада Хаффа з Техаського університету, виявили у тибетців гени, які дозволяють їм жити і працювати на запаморочливих висотах Гімалаїв.
Тибетське плато, відоме як «дах світу», розташоване на висоті понад 4500 метрів. Там обширний і засушливий степ, гірські хребти та величезні озера. Дощі тут ідуть рідко, але коли таке трапляється, опади випадають у вигляді граду.
Люди жили тут тисячі років і, згідно з генетичними дослідженнями, в ході природного відбору населення цього регіону набуло особливий генетичний профіль. Вчені виявили варіації генів, які дозволяють тибетцям виживати при низькому рівні кисню та обмеженому доступі до їжі.
Неймовірно, але один з цих генів, названий EPAS1, був успадкований від денисівців — загадкового виду (або підвиду) стародавніх людей, що зник близько 40 000 років тому. Назва цього виду походить від Денисової печери, яка розташована в долині річки Ануй на Алтаї. Саме там вперше було виявлено останки представників цього виду.
Таким чином, це дослідження дає нам інформацію про історію та фізіологію тибетців, а також говорить нам дещо про людський вид, про який нам дуже мало відомо.
Більшість людей не пристосовані для життя в горах — вже на висоті понад 2100 метрів багато з нас страждатимуть від висотної хвороби. Знижений атмосферний тиск викличе головні болі та нудоту, до того ж буде утруднено дихання.
Найстрашніше, що на великій висоті у деяких людей може розвинутися набряк легень з легеневою кровотечею і навіть серцевий напад. Важко повірити, що люди добровільно стали жити в таких суворих умовах. Однак з часом популяції людей, які живуть у такому середовищі, починають змінюватися генетично. У ході одного з ключових досліджень вчені проаналізували ДНК групи з 27 тибетців.
Ключову роль в адаптації відіграє ген EPAS1. У більшості людей у відповідь на нестачу кисню організм починає посилено виробляти гемоглобін, роблячи кров густішою, що небезпечно для серця і судин. Унікальна версія цього гена у тибетців, навпаки, запобігає цьому небезпечному стрибку. Їхній організм ефективніше використовує наявний кисень, не перевантажуючи кровоносну систему. Це ключова адаптація, яка захищає їх від висотної хвороби та гіпоксемії — небезпечного зниження вмісту кисню в крові.
Довгий час про денисівців було відомо дуже мало, а головним джерелом інформації слугувала ДНК з фаланги пальця, знайденої в Денисовій печері у 2010 році. Однак відтоді було зроблено нові знахідки, включаючи зуби та фрагменти черепа. Найсенсаційнішою ж стала щелепа денисівця, виявлена в печері на Тибетському плато. Це стало прямим доказом того, що денисівці й самі були пристосовані до життя на великій висоті.
Судячи з генетичних даних, денисівці були окремою гілкою стародавніх людей, близькоспорідненою з неандертальцями, але при цьому такою, що мала унікальні риси. Деякі вчені вважають їх окремим підвидом Homo sapiens.
Наявність «високогірного» гена EPAS1 у денисівців, а також знахідка їхніх останків на Тибетському плато, прямо вказує на те, що вони й самі були адаптовані до життя в горах. Предки сучасних людей і денисівці розділилися сотні тисяч років тому, але пізніше, близько 40-50 тисяч років тому, вони знову зустрілися і змішалися. Внаслідок цього схрещування предки сучасних азіатів і успадкували цей корисний ген. Зараз, за оцінками дослідників, приблизно 0,4% геному сучасних тибетців має денисівське походження.
Неймовірно, що тибетцям знадобилося лише кілька тисяч років (можливо, близько 3000 років), щоб ця корисна генетична риса поширилася майже по всій їхній популяції. Вони не «розвинули» цю мутацію з нуля — вони успадкували її від денисівців, а потім потужнішій природний відбір зробив її практично повсюдною серед жителів високогір'я.
У майбутньому дослідники планують детальніше вивчити нещодавно виявлені гени, щоб краще зрозуміти, як вони допомагають тибетцям жити на великих висотах. Іншою метою дослідників є вивчення населення Анд, яке, як і тибетці, розвинуло здатності жити високо в горах.
