Підводна частина більшості морських суден пофарбована у червоно-коричневий колір. У цьому немає жодної естетики — лише інженерні та хімічні розрахунки, які допомагають економити мільярди доларів і захищають довкілля.
Мільярди на молюсках
Головна загроза для корпусу судна під водою — не шторми, а біозаростання. Водорості та молюски колонізують метал, перетворюючи гладку поверхню на шорсткий підводний «килим». Це збільшує опір води на 30-40%. В результаті сильно заросле судно втрачає швидкість і витрачає до 50% більше палива. Для світової логістики це означає колосальні фінансові збитки.
Мідний щит і гальванічна корозія
Боротьба з заростанням розпочалася давно. Ще у XVIII столітті Британське адміралтейство (найвідоміший приклад — флагман адмірала Нельсона HMS Victory) почало обшивати дерев’яні днища військових вітрильних суден тонкими листами міді. Вона захищала дерево від корабельних черв’яків і не давала рости водоростям.
Коли суднобудування перейшло на сталь, обшивати корпуси міддю стало неможливо: через гальванічну корозію сталь поруч із міддю в солоній воді миттєво іржавіє. Тому інженери винайшли антифільтрову (незаростаючу) фарбу на основі оксиду міді (I). Мідь токсична для личинок морських організмів, і вони просто не можуть закріпитися на корпусі.
Чому саме червоний, а не синій?
Оксид міді сам по собі має виразний червоно-цегляний відтінок. Технологічно ніщо не заважає зробити антифільтрову фарбу синьою або білою. Але для того, щоб «перебити» природний червоний колір міді, у склад доведеться додати величезну кількість дорогих пігментів. Це значно здорожує виробництво і, головне, знижує концентрацію самої міді, погіршуючи захист. Судновласники обирають червоний колір з міркувань дешевизни та максимальної ефективності.
Цікаво, що у 1970-1990-х роках днища часто фарбували у різні кольори. Тоді використовувалися прозорі фарби на основі трибутилолову (ТБО). Однак пізніше з’ясувалося, що ТБО токсичний для морської екосистеми та викликає мутації у риб та молюсків. На початку 2000-х років Міжнародна морська організація повністю заборонила цей хімікат. Суднобудівникам довелося повернутися до міді — а разом із нею повернулися й червоні днища.
Контраст і безпека
Окрім хімічних властивостей, червоний колір виконує важливу візуальну функцію. На контрастному червоному фоні ідеально видно білі цифри позначень осадки та диск Плимсоля. Це міжнародний стандарт безпеки: екіпаж і портові служби можуть з першого погляду оцінити осадку та зрозуміти, чи не перевантажений корабель.
Крім того, червоний колір допомагає рятувальникам. Якщо судно зазнає лиха і перевертається кілем догори, його яскраво-червоне днище легше помітити з повітря на фоні синьо-свинцевого моря, ніж якби воно було пофарбоване в нейтральні відтінки.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!