З чого роблять господарське мило і що означають відсотки

Господарське мило здається простим: брусок, різкий запах, миє геть усе. З чого його роблять — з олій чи з тваринних жирів? Що означають 72%, 70% і 65% на штампі?

Що таке мило і як воно миє

В основі будь-якого мила одна ідея: жир перетворюють на солі жирних кислот. Беруть жирову сировину і додають луг. У результаті отримуємо мило та гліцерин.

Одним кінцем молекула мила чіпляється за жир, іншим — за воду. Тому коли намилюєте тканину чи руки, жир і бруд розбиваються на дрібні крапельки й змиваються водою.

З чого роблять господарське мило

Шматкове господарське мило — натрієве: жири омилюють каустичною содою, а натрієві солі жирних кислот дають твердий брусок.

Історично в миловарінні широко використовували тваринні жири (яловичий, свинячий тощо).

Сьогодні в рецептурах трапляються і тваринні жири, і рослинні олії — зокрема пальмова та кокосова, — і гідрогенізовані жири (саломас), і синтетичні жирні кислоти.

Виробнику важливо отримати конкретний набір жирних кислот: саме він визначає твердість бруска, піну, швидкість розчинення та здатність знімати жир.

Відсотки 72, 70 і 65

Цифри на бруску — не жирність і не частка олії. Для господарського твердого мила за стандартом ключовий показник називається якісним числом: це маса жирних кислот у перерахунку на номінальні 100 г продукту. Простіше кажучи, цифра приблизно показує, скільки в бруску жирних кислот.

Цифра на штампі — це назва групи мила, а гарантований мінімум трохи нижчий: у «72 %» — не менше 70,5 г жирних кислот на кожні 100 г, у «70 %» — 69 г, у «65 %» — 64 г. Їх розраховують відносно маси, зазначену виробником, тому підсохлий брусок норму не втрачає: з нього випаровується вода, а не жирні кислоти.

За українським стандартом у 65 % мило ще дозволено додавати глину — каолін або бентоніт, до 7 % маси: нею замінюють частину жирів. У воді глина не розчиняється, тому такий брусок може давати каламутний осад.

Якщо потрібен чистий розчин — для прання чи дозатора, — надійніше 72 %.

Як роблять брусок: мильний клей, висалювання та ядерне мило

У котлах спочатку варять мильний клей — густу суміш мила, води та домішок. Якщо цю масу просто охолодити й нарізати, вийде мило простіше й менш концентроване.

Щоб мило було концентрованішим, мильний клей висалюють: додають кухонну сіль, вона знижує розчинність мила, і воно виділяється окремим шаром. Цей шар називають ядерним милом: у ньому вища частка мийної речовини й менше зайвої води.

Потім ядро підсушують і перетирають на вальцях — так із ядра, де близько 60 % жирних кислот, отримують 72 %. Перетерте мило щільніше, менше всихає й довше не гіркне. Лише після цього масу формують і ріжуть на звичні шматки.

Навіщо господарське мило кришать і натирають

Щоб мило швидше розчинилося. Цілий брусок має невелику площу контакту з водою, а в стружки вона величезна, тому розчин готується швидше й стає одноріднішим.

Найчастіше стружку роблять, щоб:

• швидко приготувати мильний розчин для миття підлоги, стін і кухонних поверхонь;
• розвести мило гарячою водою в гель для дозатора — охолоджуючись, розчин густіє, і якщо до ранку він став занадто густим, його розбавляють водою;
• додати під час прання як основу домашнього засобу.

Чому іноді воно погано піниться й залишає наліт

Господарське мило має ворога — жорстка вода. У воді з високим вмістом солей кальцію та магнію мило може утворювати нерозчинні сполуки. Тоді піни стає менше, а на поверхні й тканині з'являється сіруватий наліт. У такій воді мила витрачається більше, а пом'якшити її допомагає кальцинована сода: вона зв'язує кальцій і магній в осад раніше, ніж з ними зреагує мило.

Цей самий ефект знайомий з ванної та кухні: мильний наліт на кахлі чи раковині часто схожий на бруд, хоча насправді це мило, яке з'єдналося із солями жорсткої води.

Колір, запах і зберігання

Колір залежить від сировини та ступеня очищення жирних кислот. Очищеніше й концентрованіше мило часто є світлішим. Темний брусок найчастіше — 65 %: для нього можна використовувати неочищені темні жирні кислоти й фуз — осад, що залишається під час очищення олії. А 70 і 72 % зазвичай варять зі світлих очищених жирів. Зовсім білий брусок можуть і відбілити, тому дивитися варто передусім на цифру й на поверхню: з білим нальотом чи тріщинами новий брусок краще не брати.

Насторожити має згірклий, тухлуватий запах. Так пахнуть окислені жири, й у якісного господарського мила його бути не повинно. Жири окиснюються швидше в теплі й на світлі, тому мило тримайте в сухому прохолодному місці, подалі від батареї й сонця.

Брусок, яким користуєтеся, тримайте в мильниці з дренажем: у пакеті чи в закритому контейнері мило може або розмокати, або вбирати сторонні запахи.

Яке мило купувати

Для прання, розчину й дозатора надійніше 72 % — гладкий брусок без нальоту й прогірклого запаху. Зберігайте запас у прохолоді, а якщо вода жорстка, додайте до мила кальциновану соду: піни буде більше, а нальоту менше.