У багатьох родинах є історія про вогняну кулю, яка під час грози влетіла у відчинене вікно, покружляла кімнатою й пішла в димар або луснула з гучним тріском. Довгий час такі розповіді списували на оптичну ілюзію. Але понад половину очевидців не бачили, звідки взялася куля, а пляма від спалаху так з’явитися не може. До того ж куля не тьмяніла, а світилася рівно від початку до кінця.
В одному великому опитуванні її бачили четверо людей зі ста. Явище не таке вже й рідкісне, але помітити його майже завжди вдається лише з кількох метрів, а половина зустрічей відбувається ближче ніж за три метри.
Зафіксувати приладами кулю, яка виникає раптово й живе секунди, довго нікому не вдавалося. Лише 2012 року під час грози камери, налаштовані на звичайні розряди, випадково зняли кульову блискавку з відстані близько кілометра — вона світилася 1,64 секунди.
Очевидці описують її по-різному
У розповідях людей кульова блискавка ніколи не буває однаковою. Розкид розмірів в описах — від одного сантиметра до метра, але зазвичай це куля діаметром 20-50 сантиметрів. Білі, жовті, помаранчеві та червоні чи рожеві кулі трапляються приблизно порівну — близько 20% на кожен колір, а решта припадає на блакитні, зелені та змішані відтінки. При цьому в межах одного спостереження куля майже ніколи не змінюється, приблизно дев’ять очевидців із десяти кажуть, що її розмір і яскравість трималися на одному рівні весь час. Світла від неї зазвичай достатньо, щоб кулю було виразно видно навіть удень.
Найчастіше кульова блискавка з’являється в теплі літні місяці під час грози або протягом години до чи після неї, і найчастіше одразу після спалаху звичайної блискавки. Утім, зустрічі трапляються і в ясну погоду, і навіть узимку — наприклад, під час грози з мокрим снігом. Видно її зазвичай від двох до п’яти секунд, іноді до десяти секунд і лише зрідка довше хвилини.
Близько чверті очевидців помічають різкий запах озону (як після грози), сірки, що горить, або оксидів азоту, а в решти трьох чвертей куля не пахне нічим. Зрідка чути, як вона неголосно шипить або дзижчить. Зникає вона теж по-різному, одні кулі тихо тануть у повітрі або розпадаються на частини, інші лопаються з різким тріском, який у більшості випадків не залишає руйнувань.
З кульовою блискавкою часто плутають вогні святого Ельма — блакитнувате або біло-блакитне світіння розміром близько десяти сантиметрів, яке теж виникає під час грози й іноді шипить. Головна відмінність у тому, що такі вогні живуть до кількох хвилин і завжди тримаються за предмет — щоглу, дріт, опору чи кут даху, тоді як кульова блискавка літає в повітрі сама собою.
Як куля потрапляє до закритого будинку
Зазвичай кульова блискавка залітає через відчинені вікна, кватирки та двері, спускається димарем або протискується крізь вузькі щілини й москітні сітки — прохід крізь дрібні отвори описують приблизно в чверті випадків. При цьому метал та електрика притягують її лише в деяких випадках, близько 16% куль виникають прямо на металевих предметах, і приблизно стільки ж тягнуться до них у польоті. Іноді куля виходить просто з розетки, радіоприймача або батареї опалення, а приблизно в 14% випадків котиться вздовж телефонних чи силових дротів.
Трапляються й розповіді про те, як куля пройшла крізь зачинене вікно. Іноді після грози у віконному склі справді знаходили рівний круглий отвір діаметром близько п’яти сантиметрів або завбільшки з монету. Випадки ж, коли людям здається, ніби куля пройшла крізь скло й не пошкодила його, нерідко пояснюють помилкою сприйняття.
З чого вона складається і чи можна зробити таку саму
Якщо розкласти світіння на кольори спеціальним приладом, можна визначити хімічний склад розпеченої речовини. Камери 2012 року знімали грозу через такі прилади, і запис показав, що у світлі кульової блискавки є кремній, залізо та кальцій — головні складові частини звичайного ґрунту. Це підтримало здогадку, висунуту ще 2000 року: коли звичайна блискавка б’є в землю, вона випаровує частинки ґрунту, а кремній із землі збирається в легкий пухнастий клубок й повільно згоряє в повітрі, віддаючи накопичену хімічну енергію.
За іншим відомим припущенням, під час удару блискавки в землю виникає потужний сплеск мікрохвиль — такого самого випромінювання, яке гріє їжу в побутовій печі. Скло для цих хвиль не перешкода, вони проходять крізь вікно в закриту кімнату або кабіну літака й уже всередині розжарюють повітря, утворюючи сяйну кулю. Існує й припущення, що частина очевидців бачить не справжню кулю, а світлу пляму, яка виникає в зоровій системі під дією магнітного поля близького грозового розряду, хоча такі плями зазвичай з’являються лише на краю поля зору.
У лабораторіях намагалися повторити природне явище кількома способами, але виходили лише його приблизні копії:
- електрична дуга на кремнієвій пластині давала сяйні кульки діаметром від одного до чотирьох сантиметрів, які пливли в повітрі й жили до восьми секунд;
- сфокусовані мікрохвилі видували з розпеченого кремнію, скла або базальту вогняні кульки близько трьох сантиметрів, але вони не проходили крізь скло, а плавили його й гасли через соті частки секунди після вимкнення живлення;
- високовольтний розряд над водою породжував сяйні сфери діаметром 12-20 сантиметрів, однак трималися вони лише частки секунди;
- навіть коли справжню блискавку з грозової хмари за допомогою ракети з металевим дротом спрямовували в сотню різних дослідних зразків, кульки, що спалахнули, гасли швидше ніж за десяту частку секунди.
Сама по собі зустріч із кульовою блискавкою в приміщенні майже завжди минає без наслідків, але її поява означає, що грозовий розряд зовсім поруч. Якщо куля опинилася в кімнаті, тримайтеся подалі від електроприладів і проводки, не робіть різких рухів, не намагайтеся одразу втекти й спокійно зачекайте кілька секунд, поки вона не згасне або не вилетить назовні.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!