Не можете схуднути? Можливо, винен не ваш раціон, а повітря, яким ви дихаєте

Вчені з Цюріхського університету та Університетської лікарні Цюриха виявили, що тривалий вплив забрудненого повітря порушує обмін речовин, підвищуючи ризик розвитку інсулінорезистентності, ожиріння та діабету другого типу. У дослідженні, опублікованому в журналі JCI Insight, показано, що мікрочастинки PM2.5 — один з найпоширеніших типів міського забруднення — здатні втручатися в роботу бурої жирової тканини, яка відповідає за спалювання калорій та регуляцію рівня цукру в крові.

У вашому тілі є два типи жиру. «Поганий» білий жир — це те, що ми зазвичай уявляємо, коли говоримо про зайву вагу. А є «хороший» бурий жир, який працює як маленька пічка: він спалює калорії, щоб зігріти вас і підтримувати здоровий обмін речовин. Дослідники з'ясували, що дрібний пил з вихлопних газів та промисловості (ті самі частинки PM2.5, про які часто говорять у новинах про якість повітря) потрапляє в організм і, по суті, «ламає» цю пічку. В результаті тіло гірше спалює калорії та контролює цукор у крові, що й призводить до ризику ожиріння та діабету, навіть якщо ви не переїдаєте.

Експерименти на мишах, що піддавалися впливу забрудненого повітря протягом 24 тижнів, показали: бурий жир втратив здатність ефективно переробляти ліпіди та виробляти тепло. Дослідники зафіксували порушення в експресії генів, пов'язаних з енергетичним обміном, та ознаки пошкодження тканин. Подальший аналіз виявив, що в основі цих змін лежать епігенетичні процеси — тонке перенастроювання ДНК, що не зачіпає сам генетичний код.

Щоб це довести, вчені взяли мишей і змусили їх дихати таким повітрям майже пів року. Результат був очевидним: їхня внутрішня «пічка» (бурий жир) почала працювати набагато гірше. Найцікавіше, як саме це сталося. Забруднення не змінило ДНК мишей — тобто не викликало мутацій. Натомість воно вплинуло на те, як гени «читаються». Уявіть, що ваша ДНК — це величезна кулінарна книга з тисячами рецептів. Епігенетика — це набір закладок та приміток на полях, які вказують, які рецепти використовувати сьогодні, а які — ігнорувати. Брудне повітря ніби переставило ці закладки, «вимкнувши» гени, відповідальні за ефективне спалювання жиру.

Ключову роль відігравали два ферменти — HDAC9 та KDM2B, які «перепрограмовують» активність генів бурої жирової тканини. Коли їхню активність штучно пригнічували, обмін речовин у тварин відновлювався. За словами керівника дослідження, професора Франческо Панені, ці результати пояснюють, як забруднення повітря може безпосередньо впливати на метаболізм, і відкривають нові мішені для профілактики та терапії метаболічних порушень.

Продовжуючи нашу аналогію з кулінарною книгою ДНК, вчені знайшли конкретних «шкідників» — два ферменти (HDAC9 та KDM2B), які під впливом брудного повітря починають хаотично переставляти закладки, вимикаючи важливі гени. Це як два поганих помічники, які ховають від вас потрібні рецепти. Коли дослідники заблокували роботу цих «помічників» за допомогою спеціальних препаратів, організм мишей знову почав правильно «читати» свою ДНК, і їхній обмін речовин нормалізувався. Це величезний прорив, бо тепер ми знаємо конкретну мішень, на яку можна впливати, щоб розробити ліки для захисту людей від такого ефекту.

Вчені підкреслюють, що результати особливо актуальні для великих міст, де рівень частинок PM2.5 нерідко перевищує норми Всесвітньої організації охорони здоров'я. Поліпшення якості повітря, на їхню думку, може бути настільки ж важливим чинником у боротьбі з діабетом та ожирінням, як і здорове харчування або фізична активність.

Підсумок такий: якщо ви живете у великому місті, то повітря, яким ви дихаєте, може непомітно, але постійно шкодити вашому метаболізму. Це означає, що боротьба із зайвою вагою — це не тільки про те, що ви їсте і скільки рухаєтесь, а й про середовище, в якому ви живете. Тому покращення екології та боротьба за чисте повітря стають невід'ємною частиною охорони здоров'я. Це може бути так само важливо, як ходити в спортзал чи обирати здорову їжу, адже неможливо бути повністю здоровим у хворому середовищі.