У народі святого Фому, який засумнівався в воскресінні Христовому, стали уособлювати з недовірливою і схильною до сумнівів людиною. Про таких часто говорять – «Фома невіруючий».
Святий відрізнявся добротою і милосердям, допомагав бідним, приймав мандрівників. Всі свої заощадження він витратив на допомогу людям, а сам залишився в злиднях.